Редагування перекладу

Англійський оригінал · основний файл

Оригінальний текст з файла локалізації гри (Original Text EN):

Yinyin is a cat with remarkably sharp ears. It can tell different ladies and palace servants apart just by the sound of their footsteps.\n\nWhenever it catches someone trying to be clever and tiptoe around, it pauses mid-groom, ready to circle over and rub against the visitor's ankles.\n\nOne lady doted on it so much that she even brought it along to practice the guqin. Then came the day she hit three wrong notes in a row. Yinyin sprang onto the instrument, tucked its claws away, and hooked a string with nothing but its paw pads.\n\nThe sound lingered. Right as the last note was about to fade, Yinyin let out a long meow and plucked one more note.\nMeow, pluck. Pluck, meow.\nJust like that, it became famous.\n\nAfter that, every lady and servant who came and went knew the name Yinyin: a kitten that could "play" the guqin. If your playing was not up to scratch, you could even ask it to be your teacher. A few snacks as a token fee would do.\n\nDays passed, too many to count. At some point, the lady stopped bringing Yinyin to the guqin. She smiled less. Yinyin often saw her staring at the flowering trees, murmuring things like "the former court" and "old faces"...\n\nYinyin no longer went near the instrument.\nIt seemed to turn back into an ordinary cat again, just one with especially keen ears.

Китайська довідка · основний файл

音音是只耳朵很灵的猫，能分辨出不同娘子与宫人的脚步声。每回听清了人故作聪明的蹑手蹑脚，音音便会停下舔毛，预备着绕到来客脚边蹭蹭。\n有娘子宠爱它，练琴也带着它，谁知接连弹错三次后，音音一跃而起，跳上了琴面。它收起爪尖，只留肉垫，轻轻一勾琴弦，余音袅袅，在琴声将尽之刻，音音长喵一声，再弹一声，弹琴复长喵，一战成名。\n从此，来来往往的娘子与宫人，无人不晓音音大名——这是一只会弹琴的小猫，若你琴艺不行，也可以拜它为师，送些零嘴做束脩便好。\n在猫数不清的日子里，也不知什么时候，娘子不再带着音音弹琴了，笑容也少了许多，音音常瞧见她对着花树发怔，念叨着诸如“前朝”“旧人”的话……不再靠近琴，它好像又变回了一只普通的，只是耳朵灵些的猫。

Довідка, а не основа перекладу

Машинний переклад UA (AI):

Їньїнь — кішка з надзвичайно гострим слухом. Вона може розрізнити різних пані та палацових служниць лише за звуком їхніх кроків.\n\nЩоразу, коли вона ловить когось на спробі схитрувати й прокрастися навшпиньки, кішка завмирає посеред вилизування, готова обійти гостю та потертися об її щиколотки.\n\nОдна пані так її обожнювала, що навіть брала із собою вправлятися на ґуцінь. Аж ось настав день, коли вона тричі поспіль зіграла не ті ноти. Їньїнь скочила на інструмент, сховала кігті й зачепила струну самими подушечками лап.\n\nЗвук не згасав. Саме коли остання нота мала стихнути, Їньїнь протяжно нявкнула й зіграла ще одну ноту.\nНявк, струна. Струна, нявк.\nТак вона й стала знаменитою.\n\nПісля цього кожна пані та служниця, що приходила й ішла, знала ім'я Їньїнь: кошеняти, яке могло «грати» на ґуцінь. Якщо ваша гра була не надто майстерною, ви навіть могли попросити її стати вашою вчителькою. За символічну плату вистачило б кількох ласощів.\n\nМинали дні — надто багато, щоб їх порахувати. У якийсь момент пані перестала брати Їньїнь до ґуцінь. Вона стала рідше усміхатися. Їньїнь часто бачила, як та дивиться на квітучі дерева, бурмочучи щось про «колишній двір» і «старі обличчя»...\n\nЇньїнь більше не підходила до інструмента.\nЗдавалося, вона знову стала звичайною кішкою — лише з особливо гострим слухом.

Ручний переклад UA:

Ручного перекладу ще немає — показано машинний.

Їньїнь — кішка з надзвичайно гострим слухом. Вона може розрізнити різних пані та палацових служниць лише за звуком їхніх кроків.\n\nЩоразу, коли вона ловить когось на спробі схитрувати й прокрастися навшпиньки, кішка завмирає посеред вилизування, готова обійти гостю та потертися об її щиколотки.\n\nОдна пані так її обожнювала, що навіть брала із собою вправлятися на ґуцінь. Аж ось настав день, коли вона тричі поспіль зіграла не ті ноти. Їньїнь скочила на інструмент, сховала кігті й зачепила струну самими подушечками лап.\n\nЗвук не згасав. Саме коли остання нота мала стихнути, Їньїнь протяжно нявкнула й зіграла ще одну ноту.\nНявк, струна. Струна, нявк.\nТак вона й стала знаменитою.\n\nПісля цього кожна пані та служниця, що приходила й ішла, знала ім'я Їньїнь: кошеняти, яке могло «грати» на ґуцінь. Якщо ваша гра була не надто майстерною, ви навіть могли попросити її стати вашою вчителькою. За символічну плату вистачило б кількох ласощів.\n\nМинали дні — надто багато, щоб їх порахувати. У якийсь момент пані перестала брати Їньїнь до ґуцінь. Вона стала рідше усміхатися. Їньїнь часто бачила, як та дивиться на квітучі дерева, бурмочучи щось про «колишній двір» і «старі обличчя»...\n\nЇньїнь більше не підходила до інструмента.\nЗдавалося, вона знову стала звичайною кішкою — лише з особливо гострим слухом.

Запропоновані переклади

Завантаження...

Попередній перегляд перекладу

Запропоновані переклади