Редагування перекладу

Англійський оригінал · основний файл

Оригінальний текст з файла локалізації гри (Original Text EN):

Today marks the seventieth birthday of Matriarch Su. The entire Homestead is draped in festive crimson, a sea of lanterns and silks radiating joy to the heavens.\nGuests huddle in hushed conversation: how did the Sus, of all people, secure the favor of the Dragon King of the Dragon Tide Clan? Word on the street is that by riding the coattails of the Dragon Tide Clan, they've seized a portion of the salt trade. That single move sent them soaring, leaving Xuzhou's local gentry scrambling in their wake.\nPatriarch Su, a man of fifty who has yet to outgrow his hedonistic streaks, is lost in a drunken haze, his face flushed with the pride of a family reborn. The Matriarch shoots a scathing look at her useless son and then turns to her granddaughter, Su Wan, the true power behind the family. Only then does her gaze soften. But as her eyes drift to the outsider standing beside Su Wan, they narrow with venomous spite.\n"Long Yuntian, Su Wan has serious matters to attend to. No place for an outsider. Withdraw to the guest wing now!"\nThis Long Yuntian possesses a sharp, ascetic face with eyes like distant stars, radiating a natural, frigid aura. His unkempt hair, bound loosely today, lends him an air of the wild, untamed jianghu. Despite the public humiliation, he remains silent. He is the matrilocal groom of the Sus. To the world, he is the greatest blemish on Su Wan's otherwise perfect life.\nLong Yuntian's gaze falls on Su Wan, the woman who has once been cast aside by the matriarch but now stands at the center of power, the de facto head of the Su family. She acts as if he didn't exist, her face bright with charm as she shares a laugh with Luo Feng, the illegitimate son of the Vice-Governor, as if she'd completely forgotten who stood by her when she was thrown out of the Su Homestead in disgrace, who willingly took on the humiliating label of the matrilocal groom just so she could reclaim control of the family.\nLong Yuntian raises his head, the suppressed dignity of his past resurfacing. His voice drips with cold irony: "Tell me, Matriarch, is this your plan? To pimp out your granddaughter to a bastard? I'm still Su Wan's husband, whether you like it or not."\nA ripple of shock and murmurs sweeps through the hall.\nSu Wan spins around, her eyes blazing as they lock onto Long Yuntian. Sensing the guests' prying eyes, Su Wan suppresses her fury. "Enough! For a matrilocal groom, obeying the Matriarch is the highest propriety. How dare you hurl such reckless insults on her very birthday?"\n"Propriety? Ha! A fine word for it! Do you forget, Su Wan? When that old crone cast you out, claiming a woman had no place in the family business, who stood by you? Who took the brand of the 'matrilocal groom' just to fight that very 'propriety' by your side?"\nThe Matriarch trembles, her finger jabbing the air at him. "You insolent cur! Wan and I are of one blood; the past is buried. Now that she leads our house to greatness, how dare you, a mere outsider, to sow discord?"\nThe Matriarch glances at Su Wan and, seeing the anger flash across her granddaughter's face, finally relaxes.\n"Blood is thicker than your lies. How dare you spout such filth against your elders? Bring paper and ink! Today, before all the honored guests, I, Su Wan, sever our ties. We're done from this day forth!"\n\nLong Yuntian stands frozen, tears silently streaming down his face. The crowd buzzes, some sighing, others sneering, but the noise barely registers. Luo Feng can barely contain his glee. He no longer hides the hunger in his eyes as he leers at Su Wan.\n"Greetings from the Suzhou Governor!"\nAt that announcement, the hall stirs again. The Matriarch and Su Wan quickly smooth over their expressions. Even the Patriarch, who's been half-dead drunk moments ago, jolts awake.\n"Hahaha! I knew it! The Su name was destined for the halls of the Great Clans!"\n"You! Long Yuntian! My daughter has cast you off. Why are you still here? And you, Luo's bastard, tuck away your pathetic lust! My girl is no prize for the likes of you. Only the Governor's firstborn is worthy!"\nSu Wan frowns but feels a secret thrill. The Governor's firstborn... He must be a paragon of grace, a hero among men. She spares a glance at Long Yuntian, unkempt, a mere parasite clinging to her family's shadow. Her disgust curdles in her throat. Finally, she'll be free of this useless man.\nLong Yuntian's gaze remains cold and distant. But as the Governor's envoy scans the room, his eyes lock onto Long, and his blood runs cold. He scrambles forward and throws himself to the floor in a frantic kowtow.\n"Cao Yuan, formerly of the Flying Fire Battalion, Dragon Tide Clan, pays humble homage to the Dragon King!"\nThe entire hall is frozen in collective shock. But Su Wan, ever the pragmatist, is the first to grasp the gravity. Her knees buckle, and she collapses in a heap. "Hus... Husband..."\nBut this time, Long is no longer that considerate youth. He does not spare her even a fleeting glance. Instead, he helps Cao Yuan up, studying the man's features until recognition clicks. He offers a rare smile.\n"You've grown quite a bit, haven't you? How does the Governor treat you? If he's shown you any slight, he'll have me to answer to."\n"All's well. The Governor received word of your seclusion here. He intended to pay his respects in person, but the burdens of his office held him back. Hearing from the Dragon Guard that you wished to keep your identity hidden, he sent me instead. Little did we expect that the great Dragon King would be subjected to such indignity by this... pathetic Su clan!"\nThe Matriarch's face turns a deathly gray. She scrambles from her seat of honor in a blind panic. Her golden crown is too heavy, her silk robes too cumbersome; she trips and falls, yet she does not stop. She crawls toward him on all fours, a desperate, broken creature.\nLong lets out a sharp, cold snort. He was once a favored guest at the emperor's table, yet here, in this house, he was treated as filth.\nHe casts not a single look back at the wretched crone, nor the trembling Lord Su, who thumps his head against the floor in mindless terror. Not even at Su Wan, broken and silent on the ground.\n"Everything the Su family possesses was my gift. Now that I depart, I reclaim it all. From this moment on, the ruin of the Sus is of no consequence to me."\nThe matrilocal groom is gone. Only the Dragon King of the Dragon Tide Clan!

Китайська довідка · основний файл

今日是苏家老夫人七十寿辰，苏府上下铺红结彩，宾客满席，喜气盈天。熙熙攘攘的客席之间，徐州各家名门的艳羡之声不绝于耳。\n众人皆在讨论，这苏府不知从何处得了机缘，竟能搭上那传言中不见首亦不见尾的龙王？只是稍借那龙漕帮之势，经掌了一小程盐运，便是一飞冲天，将他们这些郡县豪族远远甩在了身后。\n苏府主家老爷已五十岁，仍未去纨绔之气，他万未想到，苏家能在他之手得以中兴。今日老夫人寿辰，甫一开宴，他便喝得满面红光，目眩神迷。苏家老夫人剜了一眼不成器的儿子，而后看向如今真正当家做主的孙女苏婉，方和缓了神色。只是她的目光甫一触到苏婉身边那外姓人，便如遇蛇蝎，脸上尽是毫不遮掩的嫌恶之色。\n“龙云天，今日宴上，苏婉自有她的事情要处置。苏府大事，你一外姓人不必知道，回厢房暂避就是！”\n却说那龙云天，剑眉星目，面容瘦削，天然便带一股冷意。今日头发未得打理，随意束起，更带了几分江湖气。这样的男子，听闻大庭广众此等折辱之言，竟未做一声。他即是苏家赘婿，外人皆称，他将成苏婉一生之败笔。\n龙云天望向苏婉，昔日百般不入苏老夫人之眼的女流之辈，如今尽得苏家权柄与敬爱的苏家主事，他的那位妻子。她如毫无所闻，仍言笑晏晏，与徐州别驾那私生子罗逢相谈甚欢。苏婉已尽数忘了，她被苏家逐出府去的落魄之时，是谁与她同舟共济。又是谁甘愿背赘婿之名，入府助她掌家族之权。\n龙云天抬起眸子，恢复了些昔日的气度，他望向那高座之上的苏老夫人，言语之间尽是讥讽：“老夫人，你这是要给你家孙女，介绍一个私生子夫婿？我龙某是赘婿不假，却也不是死了！”\n一时之间，满座哗然。\n苏婉立马回身，怒目望向龙云天。望着宾客议论声起，苏婉强压怒气，冷冷劝慰：“夫君何出此言？你为赘婿，老夫人令你回避也无碍古礼。你怎可信口胡言，于这寿宴之上顶撞她老人家？”\n“古礼……古礼？哈哈哈哈哈，好一个古礼！你可还记得，你被这老妖婆以女流之辈不得介入家业为由，逐出府外之时，是谁接济于你，甘愿以赘婿之名入苏府，与你共抗这古礼？”\n苏老夫人大惊，怒指龙云天，恨不得当场要左右拿其性命：“狂悖之徒！狂悖之徒！我与婉婉皆是苏家人，前尘旧事，心结已解。如今婉婉治理家业，我苏家将成世家，你一外人，竟如此挑拨离间？”\n苏老夫人望向苏婉，见苏婉亦现愠怒之色，终于安下心来。\n“我与祖奶为一家，血浓于水，其又为长辈，你安敢作此不肖之言？看来我苏婉确实有眼无珠，你若要离府，我便遂你心意！来人，备纸墨，今日我苏婉，便在诸位名门见证之下，休了这不肖狂悖之徒！从此我苏婉，与这龙云天，再无瓜葛！”\n\n龙云天怔怔无言，落下两行清泪。席中之人，有叹息之声，亦有哂笑之声，皆已不入云天之耳。那罗逢更是喜形于色，再不掩饰，望向苏婉的眼中尽是贪婪之色。\n“苏州州牧遣使来贺！”\n闻听门吏此言，更是满座哗然。苏老夫人与苏婉脸上的愠色一扫而空，就连那早已醉倒多时的苏府老爷都惊醒过来。\n“哈哈哈哈，我就知道我苏府假以时日，必能成世家之族！”\n“那龙某人！我女儿已休了你，你还在此处作甚？那罗家的私生之子，收起你那觊觎之心！我女儿岂是你能染指？须是州牧之嫡子，方配得上！”\n苏婉皱眉，却也听得心下欢喜。州牧嫡子，那该是何等翩翩君子，英姿少年。再望向那形容邋遢，只是依附在他苏府的赘婿龙云天，心下厌恶更甚。好在，她苏婉终于能摆脱这无用之人了。\n龙云天心下黯然，当此之时，那州牧使者恰望向此处，心下大惊。趋步上前，纳头便拜：\n“昔日龙漕帮飞火营曹园，拜见龙王！”\n众人尽皆瞠目！而苏婉终究灵慧，先一步反应过来，腿一软，当即瘫倒在地：“夫……夫君……”\n但此次，再无那次星夜之下的俊朗少年将她扶起，龙云天未往此处多看一眼。他只是将曹园搀起，上下打量后，认出来人，笑道：\n”竟长这么大了。州牧府中待你如何，他若亏待了你，我可不饶他。“\n”一切皆好。州牧听到你隐去身份藏在这苏府的密报，本想亲自前来一见，奈何事务繁忙抽不出身。又闻龙卫称，你并不愿暴露身份，便只遣了我来。只是未想到，龙王之身，竟被这小小苏府折辱！“\n老夫人脸色灰白，赶忙自主位趋步而来。金冠太重，华服太长，竟跌了一跤，但她仍半刻不敢歇，手脚并用向龙云天爬来。\n龙云天冷哼一声，当今圣驾亦曾与他把酒言欢，今至苏府，竟被折辱至此。\n他再不回头看那狼狈丑恶的老夫人，亦不看那被吓得连连磕头的苏府老爷，更不看那瘫倒在地的苏婉。\n这些都是我给苏府的，今我离去，便尽数收回吧。从此后，苏家如何没落，与他再不相干！\n再无苏家赘婿，只有龙漕龙王！

Довідка, а не основа перекладу

Машинний переклад UA (AI):

Сьогодні матріарх Су святкує сімдесятиріччя. Усю Садибу прикрашено святковим багрянцем — море ліхтарів і шовків випромінює радість аж до небес.\nГості збилися в тихі гуртки, перешіптуючись: як це Суєм, з-поміж усіх людей, вдалося здобути прихильність Короля Драконів Клану Драконячого Припливу? Подейкують, що, скориставшись славою Клану Драконячого Припливу, вони захопили частку соляної торгівлі. Один цей крок злетів їх угору, залишивши місцеву знать Сюйджова хапатися за повітря.\nПатріарх Су, п'ятдесятирічний чоловік, який і досі не позбувся гедоністичних звичок, загубився в п'яному тумані; його обличчя палало гордістю за сім'ю, що відродилася. Матріарх кидає нищівний погляд на свого нікчемного сина, а тоді звертається до онуки Су Вань — справжньої сили цієї родини. Лише тоді її погляд м'якшає. Та коли її очі ковзають до чужинця, що стоїть поруч із Су Вань, у них спалахує отруйна злоба.\n«Лун Юньтяню, Су Вань має важливі справи. Чужинцям тут не місце. Негайно відійди до гостьового крила!»\nЛун Юньтянь має гостре, аскетичне обличчя й очі, мов далекі зорі, що випромінюють природну крижану ауру. Його скуйовджене волосся, недбало перев'язане сьогодні, надає йому вигляду дикого, необтесаного Дзянху. Попри публічне приниження, він мовчить. Він — зять, що оселився в домі дружини. Для світу він — найбільша пляма на бездоганному житті Су Вань.\nПогляд Лун Юньтяня падає на Су Вань — жінку, яку матріарх колись відкинула, але яка тепер стоїть у центрі сили, фактична голова родини Су. Вона поводиться так, ніби його не існує; її обличчя сяє від Підвіски, коли вона сміється разом із Лво Фен, незаконнонародженим сином віцегубернатора, наче зовсім забула, хто був поруч із нею, коли її з ганьбою вигнали із Садиби Су, хто добровільно прийняв принизливе звання зятя, що оселився в домі дружини, лише щоб вона могла повернути собі контроль над родиною.\nЛун Юньтянь підводить голову, і придушена гідність його минулого знову проступає. Його голос сочиться холодною іронією: «Скажи мені, матріархо, це твій план? Віддати онуку байстрюкові? Я все ще чоловік Су Вань, хочеш ти цього чи ні».\nЗалою прокочується хвиля потрясіння й шепоту.\nСу Вань різко обертається, і її палаючі очі впиваються в Лун Юньтяня. Відчувши допитливі погляди гостей, Су Вань стримує лють. «Годі! Для зятя, що оселився в домі дружини, послух матріархові — найвища пристойність. Як ти смієш сипати такими безрозсудними образами в сам день її народження?»\n«Пристойність? Ха! Гарне слово! Ти забула, Су Вань? Коли та стара карга вигнала тебе, заявивши, що жінці не місце в сімейній справі, хто стояв поруч із тобою? Хто прийняв тавро «зятя, що оселився в домі дружини», аби разом із тобою боротися проти цієї самої «пристойності»?»\nМатріарх тремтить, тицькаючи в нього пальцем. «Нахабний цуценя! Ми з Вань — одна кров; минуле поховане. Тепер, коли вона веде наш дім до величі, як ти, жалюгідний чужинцю, смієш сіяти розбрат?»\nМатріарх поглядає на Су Вань і, побачивши гнів, що промайнув на обличчі онуки, нарешті розслабляється.\n«Кров густіша за твою брехню. Як ти смієш виливати таку мерзоту на старших? Принесіть папір і туш! Сьогодні, перед усіма почесними гостями, я, Су Вань, розриваю наші зв'язки. Віднині між нами все скінчено!»\n\nЛун Юньтянь стоїть нерухомо, а по його обличчю беззвучно течуть сльози. Натовп гуде: хтось зітхає, хтось глузує, та він майже не чує цього шуму. Лво Фен ледве стримує захват. Він більше не приховує голоду у своїх очах, пожадливо витріщаючись на Су Вань.\n«Вітання від губернатора Суджов!»\nПісля цього оголошення зала знову заворушилася. Матріарх і Су Вань швидко опанували свої вирази. Навіть патріарх, який ще мить тому був напівмертвий від п'янства, різко прокидається.\n«Ха-ха-ха! Я знав! Імені Су судилося опинитися серед Великих Кланів!»\n«Ти! Лун Юньтянь! Моя донька тебе відкинула. Чому ти досі тут? А ти, байстрюче Лво, заховай свою жалюгідну хіть! Моя дівчинка не здобич для таких, як ти. Лише первісток губернатора її гідний!»\nСу Вань хмуриться, але відчуває таємне тремтіння від захвату. Первісток губернатора... Напевно, це взірець витонченості, герой серед чоловіків. Вона кидає погляд на Лун Юньтяня — скуйовдженого паразита, що чіпляється за тінь її родини. Відраза застигає в її горлі. Нарешті вона звільниться від цього нікчемного чоловіка.\nПогляд Лун Юньтяня залишається холодним і відстороненим. Та коли посланець губернатора оглядає кімнату, його очі зупиняються на Луні, і кров холоне в його жилах. Він кидається вперед і падає на підлогу, несамовито б'ючи чолом об землю.\n«Цао Юань, колишній боєць Летючого Вогняного Батальйону Клану Драконячого Припливу, смиренно вітає Короля Драконів!»\nУся зала завмирає від спільного потрясіння. Але Су Вань, завжди прагматична, першою усвідомлює всю серйозність ситуації. Її коліна підкошуються, і вона падає купою. «Чоло... Чоловіче...»\nТа цього разу Лун уже не той уважний юнак. Він не удостоює її навіть побіжним поглядом. Натомість допомагає Цао Юаню підвестися, вивчаючи риси чоловіка, доки не впізнає його. На його обличчі з'являється рідкісна усмішка.\n«Ти добряче підріс, чи не так? Як губернатор до тебе ставиться? Якщо він хоч трохи тебе скривдив, йому доведеться відповідати переді мною».\n«Усе гаразд. Губернатор дізнався про твоє усамітнення тут. Він хотів особисто віддати тобі шану, але тягар службових обов'язків не дозволив. Почувши від Варти Дракона, що ти бажаєш приховати свою особу, він послав мене замість себе. Ми й подумати не могли, що великий Король Драконів зазнає такого приниження від цього... жалюгідного клану Су!»\nОбличчя матріарха стає мертвотно-сірим. У сліпій паніці вона схоплюється зі свого почесного місця. Золота корона надто важка, шовкові шати надто громіздкі; вона перечіплюється й падає, але не зупиняється. Навкарачки вона повзе до нього — відчайдушна, зламана істота.\nЛун видає різкий, холодний фиркіт. Колись він був почесним гостем за столом імператора, а тут, у цьому домі, з ним поводилися як із брудом.\nВін не кидає жодного погляду ні на жалюгідну каргу, ні на тремтливого пана Су, який у безтямному жаху гупає головою об підлогу. Навіть не на Су Вань — зламану й мовчазну на землі.\n«Усе, чим володіє родина Су, було моїм Подарунком. Тепер, коли я йду, я забираю все назад. Від цієї миті загибель Суєм мене більше не обходить».\nЗять, що оселився в домі дружини, пішов. Залишився лише Король Драконів Клану Драконячого Припливу!

Ручний переклад UA:

Ручного перекладу ще немає — показано машинний.

Сьогодні матріарх Су святкує сімдесятиріччя. Усю Садибу прикрашено святковим багрянцем — море ліхтарів і шовків випромінює радість аж до небес.\nГості збилися в тихі гуртки, перешіптуючись: як це Суєм, з-поміж усіх людей, вдалося здобути прихильність Короля Драконів Клану Драконячого Припливу? Подейкують, що, скориставшись славою Клану Драконячого Припливу, вони захопили частку соляної торгівлі. Один цей крок злетів їх угору, залишивши місцеву знать Сюйджова хапатися за повітря.\nПатріарх Су, п'ятдесятирічний чоловік, який і досі не позбувся гедоністичних звичок, загубився в п'яному тумані; його обличчя палало гордістю за сім'ю, що відродилася. Матріарх кидає нищівний погляд на свого нікчемного сина, а тоді звертається до онуки Су Вань — справжньої сили цієї родини. Лише тоді її погляд м'якшає. Та коли її очі ковзають до чужинця, що стоїть поруч із Су Вань, у них спалахує отруйна злоба.\n«Лун Юньтяню, Су Вань має важливі справи. Чужинцям тут не місце. Негайно відійди до гостьового крила!»\nЛун Юньтянь має гостре, аскетичне обличчя й очі, мов далекі зорі, що випромінюють природну крижану ауру. Його скуйовджене волосся, недбало перев'язане сьогодні, надає йому вигляду дикого, необтесаного Дзянху. Попри публічне приниження, він мовчить. Він — зять, що оселився в домі дружини. Для світу він — найбільша пляма на бездоганному житті Су Вань.\nПогляд Лун Юньтяня падає на Су Вань — жінку, яку матріарх колись відкинула, але яка тепер стоїть у центрі сили, фактична голова родини Су. Вона поводиться так, ніби його не існує; її обличчя сяє від Підвіски, коли вона сміється разом із Лво Фен, незаконнонародженим сином віцегубернатора, наче зовсім забула, хто був поруч із нею, коли її з ганьбою вигнали із Садиби Су, хто добровільно прийняв принизливе звання зятя, що оселився в домі дружини, лише щоб вона могла повернути собі контроль над родиною.\nЛун Юньтянь підводить голову, і придушена гідність його минулого знову проступає. Його голос сочиться холодною іронією: «Скажи мені, матріархо, це твій план? Віддати онуку байстрюкові? Я все ще чоловік Су Вань, хочеш ти цього чи ні».\nЗалою прокочується хвиля потрясіння й шепоту.\nСу Вань різко обертається, і її палаючі очі впиваються в Лун Юньтяня. Відчувши допитливі погляди гостей, Су Вань стримує лють. «Годі! Для зятя, що оселився в домі дружини, послух матріархові — найвища пристойність. Як ти смієш сипати такими безрозсудними образами в сам день її народження?»\n«Пристойність? Ха! Гарне слово! Ти забула, Су Вань? Коли та стара карга вигнала тебе, заявивши, що жінці не місце в сімейній справі, хто стояв поруч із тобою? Хто прийняв тавро «зятя, що оселився в домі дружини», аби разом із тобою боротися проти цієї самої «пристойності»?»\nМатріарх тремтить, тицькаючи в нього пальцем. «Нахабний цуценя! Ми з Вань — одна кров; минуле поховане. Тепер, коли вона веде наш дім до величі, як ти, жалюгідний чужинцю, смієш сіяти розбрат?»\nМатріарх поглядає на Су Вань і, побачивши гнів, що промайнув на обличчі онуки, нарешті розслабляється.\n«Кров густіша за твою брехню. Як ти смієш виливати таку мерзоту на старших? Принесіть папір і туш! Сьогодні, перед усіма почесними гостями, я, Су Вань, розриваю наші зв'язки. Віднині між нами все скінчено!»\n\nЛун Юньтянь стоїть нерухомо, а по його обличчю беззвучно течуть сльози. Натовп гуде: хтось зітхає, хтось глузує, та він майже не чує цього шуму. Лво Фен ледве стримує захват. Він більше не приховує голоду у своїх очах, пожадливо витріщаючись на Су Вань.\n«Вітання від губернатора Суджов!»\nПісля цього оголошення зала знову заворушилася. Матріарх і Су Вань швидко опанували свої вирази. Навіть патріарх, який ще мить тому був напівмертвий від п'янства, різко прокидається.\n«Ха-ха-ха! Я знав! Імені Су судилося опинитися серед Великих Кланів!»\n«Ти! Лун Юньтянь! Моя донька тебе відкинула. Чому ти досі тут? А ти, байстрюче Лво, заховай свою жалюгідну хіть! Моя дівчинка не здобич для таких, як ти. Лише первісток губернатора її гідний!»\nСу Вань хмуриться, але відчуває таємне тремтіння від захвату. Первісток губернатора... Напевно, це взірець витонченості, герой серед чоловіків. Вона кидає погляд на Лун Юньтяня — скуйовдженого паразита, що чіпляється за тінь її родини. Відраза застигає в її горлі. Нарешті вона звільниться від цього нікчемного чоловіка.\nПогляд Лун Юньтяня залишається холодним і відстороненим. Та коли посланець губернатора оглядає кімнату, його очі зупиняються на Луні, і кров холоне в його жилах. Він кидається вперед і падає на підлогу, несамовито б'ючи чолом об землю.\n«Цао Юань, колишній боєць Летючого Вогняного Батальйону Клану Драконячого Припливу, смиренно вітає Короля Драконів!»\nУся зала завмирає від спільного потрясіння. Але Су Вань, завжди прагматична, першою усвідомлює всю серйозність ситуації. Її коліна підкошуються, і вона падає купою. «Чоло... Чоловіче...»\nТа цього разу Лун уже не той уважний юнак. Він не удостоює її навіть побіжним поглядом. Натомість допомагає Цао Юаню підвестися, вивчаючи риси чоловіка, доки не впізнає його. На його обличчі з'являється рідкісна усмішка.\n«Ти добряче підріс, чи не так? Як губернатор до тебе ставиться? Якщо він хоч трохи тебе скривдив, йому доведеться відповідати переді мною».\n«Усе гаразд. Губернатор дізнався про твоє усамітнення тут. Він хотів особисто віддати тобі шану, але тягар службових обов'язків не дозволив. Почувши від Варти Дракона, що ти бажаєш приховати свою особу, він послав мене замість себе. Ми й подумати не могли, що великий Король Драконів зазнає такого приниження від цього... жалюгідного клану Су!»\nОбличчя матріарха стає мертвотно-сірим. У сліпій паніці вона схоплюється зі свого почесного місця. Золота корона надто важка, шовкові шати надто громіздкі; вона перечіплюється й падає, але не зупиняється. Навкарачки вона повзе до нього — відчайдушна, зламана істота.\nЛун видає різкий, холодний фиркіт. Колись він був почесним гостем за столом імператора, а тут, у цьому домі, з ним поводилися як із брудом.\nВін не кидає жодного погляду ні на жалюгідну каргу, ні на тремтливого пана Су, який у безтямному жаху гупає головою об підлогу. Навіть не на Су Вань — зламану й мовчазну на землі.\n«Усе, чим володіє родина Су, було моїм Подарунком. Тепер, коли я йду, я забираю все назад. Від цієї миті загибель Суєм мене більше не обходить».\nЗять, що оселився в домі дружини, пішов. Залишився лише Король Драконів Клану Драконячого Припливу!

Запропоновані переклади

Завантаження...

Попередній перегляд перекладу

Запропоновані переклади