← На головну
Попередній перегляд перекладу
Службовий рядок diff — перекладу не потребує
Гра показує тут службовий байт; переклад для цього ID не спрацює.
Рядок перекриває diff-файл гри
Переклад «�» — навмисна позначка: гра показує тут текст із diff-файлу локалізації з тим самим ID. Перекладати цей рядок не потрібно.
Англійський оригінал · основний файл
[Odes: Zhou South]\n\nGuan Ju\n\nHark! from the islet in the stream the voice\nOf the fish-hawks that o'er their nest rejoice!\nFrom them our thoughts to that young lady go,\nModest and virtuous, loth herself to show.\nWhere could be found, to share our prince's state,\nSo fair, so virtuous, and so fit a mate?\nSee how the duckweed's stalks, or short or long,\nSway left and right, as moves the current strong!\nSo hard it was for him the maid to find!\nBy day, by night, our prince with constant mind\nSought for her long, but all his search was vain.\nAwake, asleep, he ever felt the pain\nOf longing thought, as when on restless bed,\nTossing about, one turns one's fevered head.\nHere long, there short, afloat the duckweed lies;\nBut caught at last, we seize the longed-for prize.\nThe maiden modest, virtuous, coy, is found;\nStrike every lute, and joyous welcome sound.\nOurs now, the duckweed from the stream we bear,\nAnd cook to use with other viands rare.\nHe has the maiden, modest, virtuous, bright;\nLet bells and drums proclaim our great delight.\n\nGe Tan\n\nSweet was the scene. The spreading dolichos\nExtended far, down to the valley's depths,\nWith leaves luxuriant. The orioles\nFluttered around, and on the bushy trees\nIn throngs collected—whence their pleasant notes\nResounded far in richest melody.\nThe spreading dolichos extended far,\nCovering the valley's sides, down to its depths,\nWith leaves luxuriant and dense. I cut\nIt down, then boiled, and from the fibres span\nOf cloth, both fine and coarse, large store,\nTo wear, unwearied of such simple dress.\nNow back to my old home, my parents dear\nTo see, I go. The matron I have told,\nWho will announcement make. Meanwhile my clothes,\nMy private clothes I wash, and rinse my robes.\nWhich of them need be rinsed and which need not?\nMy parents dear to visit, back I go.\n\nJuan Er\n\nThough small my basket, all my toil\nFilled it with mouse-ears but in part.\nI set it on the path, and sighed\nFor the dear master of my heart.\nMy steeds, o'er-tasked, their progress stayed,\nWhen midway up that rocky height.\nGive me a cup from that gilt vase,\nWhen shall this longing end in sight?\nTo mount that lofty ridge I drove,\nUntil my steeds all changed their hue.\nA cup from that rhinoceros' horn\nMay help my longing to subdue.\nStriving to reach that flat-topped hill,\nMy steeds, worn out, relaxed their strain;\nMy driver also sank oppressed:\nI'll never see my lord again!\n\nJiu Mu\n\nIn the South are the trees whose branches are bent,\nAnd droop in such fashion that o'er their extent\nAll the dolichos' creepers fast cling.\nSee our princely lady, from whom we have got\nRejoicing that's endless! May her happy lot\nAnd her honours repose ever bring!\nIn the South are the trees whose branches are bent,\nAnd droop in such fashion that o'er their extent\nAll the dolichos' creepers are spread.\nSee our princely lady, from whom we have got\nRejoicing that's endless! Of her happy lot\nAnd her honours the greatness ne'er fade!\nIn the South are the trees whose branches are bent,\nAnd droop in such fashion that o'er their extent\nAll the dolichos' creepers entwine.\nSee our princely lady, from whom we have got\nRejoicing that's endless. May her happy lot\nAnd her honours complete ever shine!\n\nZhong Si\n\nYe locusts, winged tribes,\nGather in concord fine;\nWell your descendants may\nIn numerous bright hosts shine!\nYe locusts, winged tribes,\nYour wings in flight resound;\nWell your descendants may\nIn endless lines be found!\nYe locusts, winged tribes,\nTogether cluster strong;\nWell your descendants may\nIn swarms for ever throng!\n\nTao Yao\n\nGraceful and young the peach tree stands;\nHow rich its flowers, all gleaming bright!\nThis bride to her new home repairs;\nChamber and house she'll order right.\nGraceful and young the peach tree stands;\nLarge crops of fruit it soon will show.\nThis bride to her new home repairs;\nChamber and house her sway shall know.\nGraceful and young the peach tree stands,\nIts foliage clustering green and full.\nThis bride to her new home repairs;\nHer household will attest her rule.\n\nTu Ju\n\nCareful he sets his rabbit-nets all round;\nChang-chang his blows upon the pegs resound.\nStalwart the man and bold his bearing all\nShows he might be his prince's shield and wall.\nCareful he is his rabbit-nets to place,\nWhere many paths of rabbits' feet bear trace.\nStalwart the man and bold 'tis plain to see\nHe to his prince companion good would be.\nCareful he is his rabbit-nets to spread,\nWhere in the forest's depth the trees give shade.\nStalwart the man and bold fit his the part\nGuide to his prince to be, and faithful heart.\n\nFu Yi\n\nWe gather and gather the plantains;\nCome gather them anyhow.\nYes, gather and gather the plantains,\nAnd here we have got them now.\nWe gather and gather the plantains;\nNow off the ears we must tear.\nYes, gather and gather the plantains,\nAnd now the seeds are laid bare.\nWe gather and gather the plantains,\nThe seeds in our skirts are placed.\nYes, gather and gather the plantains.\nHo! safe in the girdled waist!\n\nHan Guang\n\nHigh and compressed, the southern trees\nNo shelter from the sun afford.\nThe girls free ramble by the Han,\nBut will not hear enticing word.\nLike the broad Han are they,\nThrough which one cannot dive;\nAnd like the Jiang's long stream,\nWherewith no raft can strive.\nMany the faggots bound and piled;\nThe thorns I'd hew still more to make.\nAs brides, those girls their new homes seek;\nTheir colts to feed I'd undertake.\nLike the broad Han are they,\nThrough which one cannot dive;\nAnd like the Jiang's long stream,\nWherewith no raft can strive.\nMany the faggots bound and piled;\nThe southernwood I'd cut for more.\nAs brides, those girls their new homes seek;\nFood for their colts I'd bring large store.\nLike the broad Han are they,\nThrough which one cannot dive;\nAnd like the Jiang's long stream,\nWherewith no raft can strive.\n\nRu Fen\n\nAlong the raised banks of the Ru,\nTo hew slim stem and branch I wrought,\nMy lord away, my husband true,\nLike hunger-pang my troubled thought!\nAlong the raised banks of the Ru,\nBranch and fresh shoot confessed my art.\nI've seen my lord, my husband true,\nAnd still he folds me in his heart.\nAs the toiled bream makes red its tail,\nToil you, Sir, for the royal House,\nAmidst its blazing fires, nor quail:\nYour parents see you pay your vows.\n\nLin Zhi Zhi\n\nAs the feet of the lin, which avoid each living thing,\nSo our prince's noble sons no harm to people will bring.\nThey are the lin!\nAs the front of the lin, never forward thrust in wrath,\nSo our prince's noble grandsons of love tread the path.\nThey are the lin!\nAs the horn of the lin, flesh-tipped, no wound to give,\nSo our prince's noble kindred kindly with all live.\nThey are the lin!
Китайська довідка · основний файл
【国风·周南】\n\n关雎\n\n关关雎鸠,在河之洲。窈窕淑女,君子好逑。\n参差荇菜,左右流之。窈窕淑女,寤寐求之。\n求之不得,寤寐思服。悠哉悠哉,辗转反侧。\n参差荇菜,左右采之。窈窕淑女,琴瑟友之。\n参差荇菜,左右芼之。窈窕淑女,钟鼓乐之。\n\n葛覃\n\n葛之覃兮,施于中谷,维叶萋萋。黄鸟于飞,集于灌木,其鸣喈喈。\n葛之覃兮,施于中谷,维叶莫莫。是刈是濩,为𫄨为绤,服之无𭣧。\n言告师氏,言告言归。薄污我私,薄澣我衣。害澣害否,归宁父母。\n\n卷耳\n\n采采卷耳,不盈顷筐。嗟我怀人,置彼周行。\n陟彼崔嵬,我马虺𬯎。我姑酌彼金罍,维以不永怀。\n陟彼高岗,我马玄黄。我姑酌彼兕觥,维以不永伤。\n陟彼砠矣,我马瘏矣,我仆𤸵矣,云何吁矣。\n\n樛木\n\n南有樛木,葛藟累之。乐只君子,福履绥之。\n南有樛木,葛藟荒之。乐只君子,福履将之。\n南有樛木,葛藟萦之。乐只君子,福履成之。\n\n螽斯\n\n螽斯羽,诜诜兮,宜尔子孙,振振兮。\n螽斯羽,薨薨兮,宜尔子孙,绳绳兮。\n螽斯羽,揖揖兮,宜尔子孙,蛰蛰兮。\n\n桃夭\n\n桃之夭夭,灼灼其华。之子于归,宜其室家。\n桃之夭夭,有蕡其实。之子于归,宜其家室。\n桃之夭夭,其叶蓁蓁。之子于归,宜其家人。\n\n兔罝\n\n肃肃兔罝,椓之丁丁。赳赳武夫,公侯干城。\n肃肃兔罝,施于中逵。赳赳武夫,公侯好仇。\n肃肃兔罝,施于中林。赳赳武夫,公侯腹心。\n\n芣苡\n\n采采芣苡,薄言采之。采采芣苡,薄言有之。\n采采芣苡,薄言掇之。采采芣苡,薄言捋之。\n采采芣苡,薄言袺之。采采芣苡,薄言𮖱之。\n\n汉广\n\n南有乔木,不可休思。汉有游女,不可求思。汉之广矣,不可泳思。江之永矣,不可方思。\n翘翘错薪,言刈其楚。之子于归,言秣其马。汉之广矣,不可泳思。江之永矣,不可方思。\n翘翘错薪,言刈其蒌。之子于归,言秣其驹。汉之广矣,不可泳思。江之永矣,不可方思。\n\n汝坟\n\n遵彼汝坟,伐其条枚。未见君子,惄如调饥。\n遵彼汝坟,伐其条肄。既见君子,不我遐弃。\n鲂鱼赪尾,王室如毁。虽则如毁,父母孔迩。\n\n麟之趾\n\n麟之趾,振振公子。于嗟麟兮。\n麟之定,振振公姓。于嗟麟兮。\n麟之角,振振公族。于嗟麟兮。
Довідка, а не основа перекладу
[Одес: Джов Південь]\n\nҐвань Дзю\n\nСлухай! З острівця в потоці лине голос\nрибалочок, що над гніздом радіють враз!\nВід них думки до юної панни линуть,\nСкромної й чеснотної, що ховається від світу.\nДе знайти ту, що стане нашому князю до пари,\nТаку прекрасну, чеснотну й гідну його любові?\nПоглянь, як стебла ряски — короткі чи довгі —\nГойдаються ліворуч і праворуч, коли плин міцний!\nЯк важко було йому знайти ту дівчину!\nВдень і вночі наш князь невтомно\nШукав її довго, та марними були всі пошуки.\nУві сні й наяву він відчував біль\nТужливої думки, мов на неспокійному ложі,\nМечучись, людина повертає гарячкову голову.\nТут довга, там коротка, ряска пливе по воді;\nТа зрештою спіймана — ми здобуваємо омріяний скарб.\nСкромну, чеснотну й сором’язливу дівчину знайдено;\nНехай кожна лютня заграє, хай радісно вітають її.\nТепер наша ряска з потоку, що її ми несемо,\nІ варимо до вжитку з іншими рідкісними наїдками.\nВін здобув дівчину, скромну, чеснотну, ясну;\nНехай дзвони й барабани сповістять про нашу велику радість.\n\nҐе Тан\n\nСолодке видовище. Розлога доліхос\nПростяглася далеко, аж до глибин долини,\nПишним листям укрившись. Іволги\nПурхали навколо й на густих деревах\nЗбиралися юрмами — звідти їхні приємні голоси\nЛинули далеко в найчарівнішій мелодії.\nРозлога доліхос простяглася далеко,\nУкриваючи схили долини аж до її глибин,\nПишним і густим листям. Я зрізав\nЇї, потім зварив і з волокон напряв\nПолотна — і тонкого, і грубого — великий запас,\nЩоб носити, не втомлюючись від такого простого вбрання.\nТепер до старого дому, до любих батьків\nЯ повертаюся. Я сказала господині,\nЩо вона оголосить звістку. А поки мій одяг,\n»Мій особистий одяг я виперу й прополощу шати.\nЯкі з них треба полоскати, а які — ні?\nДо любих батьків провідати я повертаюся.\n\nДзюань Ер\n\nХоч кошик мій малий, усі мої труди\nЛедь наповнили його мишачими вушками.\nЯ поставила його край дороги й зітхнула\nЗа любою панею мого серця.\nМої коні, змучені понад міру, зупинили ходу\nКоли піднялися на половину кам’янистої височини.\nДай мені чашу з тієї позолоченої вази,\nКоли ж ця туга нарешті скінчиться?\nНа той високий хребет я погнала їх,\nАж поки масть коней не змінилася.\nЧаша з рогу носорога\nМоже допомогти вгамувати мою тугу.\nПрагнучи дістатися плоскої вершини пагорба,\nМої змучені коні послабили натиск;\nІ візник мій також знеміг:\nЯ більше ніколи не побачу свого пана!\n\nДзьов Му\n\nНа Півдні дерева, чиї гілки схилені,\nІ так низько никнуть, що всю їхню широчінь\nМіцно обвивають ліани доліхосу.\nПоглянь на нашу князівну, завдяки якій ми здобули\nБезмежну радість! Нехай її щаслива доля\nІ її шана спочинок навіки приносять!\nНа Півдні дерева, чиї гілки схилені,\nІ так низько никнуть, що всю їхню широчінь\nРозсипаються ліани доліхосу.\nПоглянь на нашу князівну, завдяки якій ми здобули\nБезмежну радість! Нехай її щаслива доля\nІ її шана ніколи не втратять величі!\nНа Півдні дерева, чиї гілки схилені,\nІ так низько никнуть, що всю їхню широчінь\nОбплітають ліани доліхосу.\nПоглянь на нашу князівну, завдяки якій ми здобули\nБезмежну радість. Нехай її щаслива доля\nІ її шана завжди сяють у повноті!\n\nДжон Сі\n\nСарано, крилаті племена,\nЗбирайтеся в ладі прекраснім;\nНехай ваші нащадки\nУ численних світлих ордах сяють!\nСарано, крилаті племена,\nВаші крила в польоті гудуть;\nНехай ваші нащадки\nУ нескінченних родах живуть!\nСарано, крилаті племена,\nЗбирайтеся разом, могутні;\nНехай ваші нащадки\nУ роях навіки юрмляться!\n\nТао Яо\n\nСтрунка й юна персикова деревина стоїть;\nЯкі багаті її квіти, що сяють так яскраво!\nЦя наречена до нового дому вирушає;\nСвітлицею й домом лад вона наведе.\nСтрунка й юна персикова деревина стоїть;\nНевдовзі рясний урожай плодів покаже.\nЦя наречена до нового дому вирушає;\nСвітлиця й дім її владу пізнають.\nСтрунка й юна персикова деревина стоїть,\nЇї листя зелене, густе й повне.\nЦя наречена до нового дому вирушає;\nЇї господарство засвідчить її владу.\n\nТу Дзю\n\nДбайливо він розставляє довкола кролячі сіті;\nЧан-чан лунають удари по кілках.\nМіцний цей чоловік, і вся його постава\nСвідчить: він міг би стати щитом і муром князя.\nДбайливо він розставляє кролячі сіті\nТам, де численні стежки несуть сліди кролячих лап.\nМіцний цей чоловік, і ясно видно:\nВін став би добрим товаришем своєму князю.\nДбайливо він розкидає кролячі сіті\nТам, де в глибині лісу дерева дарують тінь.\nМіцний цей чоловік, і відважний — йому пасувало б\nСтати провідником князя та мати вірне серце.\n\nФу Ї\n\nЗбираємо й збираємо банани;\nХодімо, збираймо їх як-небудь.\nТак, збираємо й збираємо банани,\nІ ось вони вже в нас.\nЗбираємо й збираємо банани;\nТепер треба зірвати качани.\nТак, збираємо й збираємо банани,\nІ ось насіння оголене.\nЗбираємо й збираємо банани,\nНасіння складаємо в подоли.\nТак, збираємо й збираємо банани.\nГей! Безпечно при поясі!\n\nХань Ґван\n\nВисокі й стислі, дерева південні\nНе дають прихистку від сонця.\nДівчата вільно блукають біля Хань,\nТа не чують звабливих слів.\nВони мов широкий Хань,\nКрізь який не можна пірнути;\nІ мов довгий потік Дзян,\nЯкий жодному плоту не здолати.\nЧимало хмизу зв’язано й складено;\nЯ б іще нарубав терну для вогню.\nНареченими ті дівчата в нові домівки йдуть;\nА я б узявся годувати їхніх лошат.\nВони мов широкий Хань,\nКрізь який не можна пірнути;\nІ мов довгий потік Дзян,\nЯкий жодному плоту не здолати.\nЧимало хмизу зв’язано й складено;\nПівденного дерева я б нарубав іще.\nНареченими ті дівчата в нові домівки йдуть;\nЯ приніс би вдосталь корму їхнім лошатам.\nВони мов широкий Хань,\nКрізь який не можна пірнути;\nІ мов довгий потік Дзян,\nЯкий жодному плоту не здолати.\n\nЖу Фень\n\nУздовж високих берегів Жу\nЯ трудився, зрубуючи тонкі стебла й гілки,\nМій пан далеко, мій вірний чоловік,\nА думки мої тривожні, мов голодний біль!\nУздовж високих берегів Жу\nГілка й свіжий пагін засвідчили моє мистецтво.\nЯ бачила свого пана, мого вірного чоловіка,\nІ досі він плекає мене у своєму серці.\nЯк натруджений лящ червоним робить хвіст,\nТрудіться, пане, заради царського дому\nСеред його палаючих вогнів, не відступайте:\nВаші батьки бачать, як ви сплачуєте обітниці.\n\nЛінь Чжи Чжи\n\nЯк ноги ліня, що уникають кожної живої істоти,\nТак і шляхетні сини нашого князя не чинитимуть людям лиха.\nВони — ліні!\nЯк лоб ліня, що не виступає вперед у гніві,\nТак і шляхетні онуки нашого князя ступають стежкою любові.\nВони — ліні!\nЯк ріг ліня, з м’яким кінчиком, що не завдає рани,\nТак і шляхетні родичі нашого князя доброзичливо живуть з усіма.\nВони — ліні!
Ручного перекладу ще немає — показано машинний.
Запропоновані переклади
Завантаження...