← На головну

Попередній перегляд перекладу

Англійський оригінал · основний файл
Ask around Mohist City whose classes are the best, and every disciple will give you a different answer. But ask who makes the Mohist Canons the most entertaining, and eight out of ten will name Grand Artisan Gull.\n\nWhen Grand Artisan Gull lectures on the Canons, he quotes widely, explains things clearly, and somehow always manages to bring food into it. By the end of class, everyone is hungry. From what Mozi and his followers ate on the road to the banquets rulers prepared for them, he can cite and cross-reference it all. As he likes to put it, Mozi had fifteen disciples, and later generations followed in great numbers, so what exactly they were eating when they wrote "I Have Heaven's Will" is obviously a matter of great importance to Mohism itself.\n\nBesides, old mechanism blueprints are all more or less the same, and there is only so much novelty to be found in them. Recipes are another matter. The range of ingredients, the endless combinations, the sheer variety of flavors all suit the Mohist way of change and adaptation far better than most ordinary mechanisms ever could. So outside of class, he is forever applying the Mohist spirit of experimentation to tracking down lost recipes, testing ingredients, testing heat, testing seasoning...\n\nThe disciples have not been idle either. Every six hours, someone takes a turn going to ask Grand Artisan Gull a question. Not because they are especially diligent, but because his food experiments fail at an alarming rate. If no one checks on him, there is no telling when he might faint in the middle of a pile of strange ingredients and start muttering nonsense again.\n\nOutside, the clouds are beginning to clear, mountain pheasants are calling in the morning, and a few disciples are, as always, out in the courtyard reciting "Universal Love, Mutual Benefit." They talk about the latest mechanisms in Mohist City, or spend the whole day arguing over matters like opening the mountain or sealing it off again.\n\nGrand Artisan Gull has handed this cookbook of the Mohist Canons over to his disciples and let them season it for themselves, with the hardship of rising at dawn, the toil of labor and practice, the sharpness of debate, and a little sweetness from walking the same path together. Some would rather pour in handful after handful of salt, while others might mix in the river waters of all the places they have traveled...\n\n"Whether you pick up a plane or a ladle, what matters most is making a dish of your own."\n\nHaving left them with that, Grand Artisan Gull ducks back into his little room, leaving the disciples staring at one another, and at the pot of rather questionable food before them.\n\nAt times like this, some of the older disciples cannot help but think back to the days before Grand Artisan Gull wandered so far down this particular path. How did such a steady, learned master, after spending half his life studying mechanisms, end up so obsessed with old recipes instead?\n\nTo this day, none of the disciples has solved that mystery.
Китайська довідка · основний файл
若问墨城谁的课上的最好?每个弟子心中都有自己的答案。可若要说谁能把墨经讲的最有趣,十个弟子里,便有八个会提名鸥大匠。\n\n鸥大匠讲解的墨经,不仅引经据典,深入浅出,而且还总是以食喻事,令人胃口大开。从墨子当年四处奔走路上食饮,到各国君王为墨子一行所设之宴,鸥大匠都一一例举考据。用他的话说,墨子弟子十五,再传者众,他们写下“我有天志”这四个字时,吃的究竟是山肴野簌,还是肥鱼大肉,这当然是关乎墨门之本的大问题。\n\n况且这古往今来的机巧图纸大同小异,难翻新意。这些食方就不同了,食材之丰富,组合之多样,口味之繁杂,比大多数俗世机巧,更合墨道变化由心之法。课业之余,他总爱秉持着墨家试验之道,去追溯那些失传的方子。试食材,试火候,试调味……\n\n弟子们也没有闲着,每隔三个时辰,就轮流去向鸥大匠讨教问题。倒不是因为他们多勤学好问,实在是鸥大匠的这美食研究的失败率感人,若无人过问,指不定他又要晕倒在一堆诡异的食材中,说些什么胡话了。\n\n窗外云翳渐散,山鸡晨啼,几个弟子雷打不动地在院子里背诵着“兼相爱,交相利”,谈论墨城最新的机巧,又或因开山封山这样的话题从早辩到晚。\n鸥大匠把墨经这本食方交给了弟子们,由着他们往里面加入闻鸡起舞的辛酸,劳作实践的艰苦,投入几分交锋辩驳的辣味,再来一点同道而行的甜。还有人更愿意往里面倒入大把大把的盐巴,或者掺入游历各地的江水……\n\n“拿起刨子,或者汤勺,最重要的是,要做出一锅属于自己的菜。”鸥大匠给弟子们留下这句话后,又钻进了自己的小屋子里,留下众弟子和一锅微妙的菜肴面面相觑。\n\n每当此时,一些年纪稍大的弟子忍不住怀想当年还没有走上“歧途”的鸥大匠。你说,好端端一位稳健博学的大匠,究竟为何抛弃钻研半生的机巧之论,沉迷于在各种食谱古方之中?\n这是诸弟子们至今未解的谜团。

Довідка, а не основа перекладу

Запитайте в Місті Моїстів, чиї заняття найкращі, — і кожен учень дасть вам іншу відповідь. Але запитайте, хто найцікавіше викладає Канони Моїстів, — і восьмеро з десяти назвуть Великого майстра Мартина.\n\nКоли Великий майстер Мартин читає лекції про Канони, він широко цитує, зрозуміло пояснює речі й якимось чином неодмінно вплітає в них їжу. Наприкінці заняття всі голодні. Від того, що Модзи та його послідовники їли в дорозі, до бенкетів, які правителі готували для них, він може все процитувати й зіставити. Як він любить казати, у Модзи було п'ятнадцять учнів, а наступні покоління наслідували їх у великій кількості, тож що саме вони їли, коли писали «Я маю Heaven's Will», очевидно, має величезне значення для самого моїзму.\n\nДо того ж старі креслення механізмів здебільшого однакові, і новизни в них не так уже й багато. А рецепти — інша річ. Розмаїття інгредієнтів, безліч поєднань, незліченна кількість смаків значно краще відповідають Моїстському способу змін і пристосування, ніж більшість звичайних механізмів. Тож поза заняттями він без упину застосовує Моїстський дух експериментаторства, розшукуючи втрачені рецепти, випробовуючи інгредієнти, жар, приправи...\n\nУчні теж не сидять без діла. Кожні шість годин хтось по черзі вирушає поставити Великому майстрові Мартину запитання. Не тому, що вони надто старанні, а тому, що його кулінарні експерименти провалюються із тривожною частотою. Якщо ніхто за ним не нагляне, невідомо, коли він знепритомніє посеред купи дивних інгредієнтів і знову почне бурмотіти нісенітниці.\n\nНадворі хмари починають розсіюватися, гірські фазани кличуть ранкову зорю, а кілька учнів, як завжди, вийшли у двір читати «Всезагальна турбота, Взаємна користь». Вони обговорюють найновіші механізми в Місті Моїстів або цілий день сперечаються про такі справи, як відкриття гори чи її повторне запечатування.\n\nВеликий майстер Мартин передав цей куховарський записник із Канонів Моїстів своїм учням і дозволив їм приправляти його на власний смак: гіркотою пробудження на світанку, виснажливою працею та вправами, гостротою суперечок і дрібкою солодощів від спільної ходи одним шляхом. Дехто волів би сипати сіль жменю за жменею, а інші, можливо, домішали б річкові води всіх місцин, якими мандрували...\n\n«Чи візьмете ви до рук рубанок або ополоник, найважливіше — приготувати власну страву».\n\nСказавши це, Великий майстер Мартин повернувся до своєї маленької кімнати, залишивши учнів, які дивилися одне на одного та на казан із їжею вельми сумнівної якості.\n\nУ такі миті деякі старші учні не можуть не згадати часи до того, як Великий майстер Мартин так далеко звернув на цей особливий шлях. Як такий урівноважений, освічений майстер, витративши половину життя на вивчення механізмів, зрештою так захопився старими рецептами?\n\nДо сьогодні жоден з учнів не розгадав цієї таємниці.

Ручного перекладу ще немає — показано машинний.

Запропоновані переклади

Завантаження...

Кіт із банкою для донатів

Підтримка проєкту Winds4UA

Кошти йдуть на розвиток і технічну підтримку проєкту, оплату сервера та домену. І на каву розробнику · без неї воно якось не пишеться.

Підтримати Куди йдуть кошти