← На головну
Попередній перегляд перекладу
Службовий рядок diff — перекладу не потребує
Гра показує тут службовий байт; переклад для цього ID не спрацює.
Рядок перекриває diff-файл гри
Переклад «�» — навмисна позначка: гра показує тут текст із diff-файлу локалізації з тим самим ID. Перекладати цей рядок не потрібно.
Англійський оригінал · diff-файл
The pavilion held only two cushions: one to the left, and one to the right. The space in between was left open, just enough for a cat to curl up in. That cat was the Pavilion Chief. No one could say quite when it had taken up residence there. The students had at first called it simply "Orange," but when they found it a permanent fixture of the pavilion, they bestowed upon it the title of Chief.\nWhen the master held forth on the classics in the lecture hall before rows of white-robed students, Chief would sometimes take up its place on a cushion in the last row, ears pricked and tail folded with perfect propriety. The master would glance at it now and then but never drove it away, only saying with a smile, "Hast thou also come to hear the Way?" The cat would let out a soft meow, as if in answer. "It understood every word," the students marveled.\nThereafter, when the students gathered in the pavilion to read, Chief would crouch between the cushions, leaning its head in close to follow the lines of characters with its eyes. If anyone read aloud, it would rest its chin upon that person's knee and listen with half-closed eyes. If they read correctly, it sat still; if they erred, a swift paw would come down at once. On one occasion, a careless student misread the verse "the duck is first to know when the spring river grows warm" as "the goose is first to know", and Chief struck three times in rapid succession, sending the student scrambling to check the text.\nAll agreed it was a cat of considerable learning. Some claimed to have seen it trace a character in the dirt with its claw, something resembling the character "zhi." Others said it would nap when the master lectured on The Analects, yet perk up at the Book of Changes, proving it chose only the most profound passages to attend to.\nSuch tales were many and varied, yet on one point everyone was in agreement: Chief was a cat of deep erudition. When the moon rose, one could sometimes hear Chief let out a soft, quiet meow, as though reviewing the day's lessons in peace.
Китайська довідка · основний файл
亭子里只有两个坐垫,一个靠左,一个靠右。中间空出一块地,刚好够一只猫团着。\n那就是亭长。\n没人说得清它什么时候开始住在那儿的,学子们起初只唤它“橘咪”,后来发现它常驻亭中,便封它为一亭之长。\n讲堂里夫子讲经,底下坐着一片白衫。亭长有时会蹲在最后一排的蒲团上,耳朵竖着,尾巴收得规规矩矩。夫子偶尔看它一眼,也不赶,只道:“尔亦来闻道乎?”它便轻轻“喵”一声,像是应了。\n“它听懂了。”学子们啧啧称奇。\n后来大家在亭子里看书,它就蹲在坐垫中间,脑袋凑过来,眼睛跟着字行移动。谁要是念出声来,它就把下巴搁在那人膝上,眯着眼听。念对了,它不动,念错了,爪子就上来了。\n有一回一个冒失鬼把“春江水暖鸭先知”念成了“鹅先知”,亭长啪啪连拍三下,拍得那人赶紧翻书去查。\n大家都说它肚子里有学问。有人说见过它用爪子在地上划字,像个“之”字。有人说它听夫子讲到《论语》时会打盹,讲到《易经》反倒精神,可见只拣难的听。\n这些传说不一而足,但有一点所有人都同意——亭长是一只满腹经纶的博学猫。\n月亮升起来的时候,偶尔能听见亭长轻轻地“喵”一声,像在温习白天的功课。
Довідка, а не основа перекладу
У павільйоні було лише дві подушки: одна ліворуч, а друга праворуч. Простір між ними залишали вільним — саме настільки, щоб там міг згорнутися кіт. Цей кіт був головою павільйону. Ніхто достеменно не знав, коли він оселився там. Спершу учні просто називали його «Помаранчик», але, зрозумівши, що він став невіддільною частиною павільйону, дарували йому звання голови.\nКоли наставник читав лекцію про класику в залі перед рядами учнів у білих шатах, Голова іноді вмощувався на подушці в останньому ряду, нашорошивши вуха й пристойно склавши хвіст. Наставник час від часу поглядав на нього, але ніколи не проганяв, лише з усмішкою промовляв: «Ти теж прийшов послухати Шлях?» Кіт тихо нявкав, немов у відповідь. «Він розумів кожне слово», — дивувалися учні.\nВідтоді, коли учні збиралися в павільйоні читати, Голова присідав між подушками, схиляючи голову ближче, щоб стежити очима за рядками ієрогліфів. Якщо хтось читав уголос, він клав підборіддя на коліно цієї людини й слухав із напівзаплющеними очима. Якщо читали правильно, він сидів нерухомо; якщо помилялися, миттєво опускався швидкий удар лапи. Одного разу неуважний учень прочитав рядок «качка першою знає, коли весняна річка стає теплою» як «гуска першою знає», і Голова тричі поспіль ударив його, змусивши учня кинутися перевіряти текст.\nУсі погоджувалися, що це був надзвичайно начитаний кіт. Дехто стверджував, що бачив, як він пазурем виводив у пилюці ієрогліф, схожий на «zhi». Інші казали, що він дрімав, коли наставник читав «Бесіди й судження», зате пожвавлювався під час «Книги Перемін», доводячи, що слухав лише найглибші уривки.\nТаких історій було багато й найрізноманітніших, однак в одному всі погоджувалися: Голова був котом глибокої вченості. Коли сходив місяць, іноді можна було почути, як Голова тихо, лагідно нявкає, наче спокійно переглядає уроки минулого дня.
Ручного перекладу ще немає — показано машинний.
Запропоновані переклади
Завантаження...