← На головну
Попередній перегляд перекладу
Службовий рядок diff — перекладу не потребує
Гра показує тут службовий байт; переклад для цього ID не спрацює.
Рядок перекриває diff-файл гри
Переклад «�» — навмисна позначка: гра показує тут текст із diff-файлу локалізації з тим самим ID. Перекладати цей рядок не потрібно.
Англійський оригінал · основний файл
When the Khitan cavalry swept into Qinghe, Qiu Yuehai answered Lie Yan's call, joining blades to hold back the foreign tide.\nThat night, deep in the Verdant Wilds, Lie Yan built a campfire. With the earth as their seat and the vast night sky as their canopy, the two men sat across from one another and drank.\nBoth were once vagabonds, adrift in the jianghu. Yet, drawn together by a single cause, they found an instant kinship, like old friends reunited.\nFlushed with wine, Qiu Yuehai leapt to his feet. With a sweeping flourish of his spear, he challenged Lie Yan to a test of skill. Heavy with drink, Lie Yan swayed, his drunken steps faltering. Yet in a flash, he drew his saber. The momentum of his blade was a ceaseless, unbroken dance, so fluid it seemed it could sever a flowing stream. He swept horizontally to parry the incoming thrusts, and slashed diagonally to break his opponent's charge. As their clashing silhouettes blurred together, even the cold moonlight seemed to flicker in their wake.\nThey traded blows to their hearts' content, perfectly matched and locked in a glorious stalemate. Even the taciturn Gu Le was spellbound. Only when the men finally lowered their weapons did he exhale in awe, asking, "Brother Lie Yan, from what master did you learn such a blade technique?"\n"No master, no sect," Lie Yan said. "It is merely something I stumbled upon in my lonely cups. Though, crossing blades with Brother Qiu tonight has certainly sharpened its edge." With a carefree smile, he tipped his jar and drained the last of the wine.\nA sudden gale swept across the plains, scattering the scent of wine as the wild grass bowed and rose again. Like the wind, the deeds of that night passed without a trace, leaving nothing behind save for the bright moon that once shone down upon them.
Китайська довідка · diff-файл
契丹铁骑踏入清河时,仇越海应了烈言之请,一同抗击外敌。\n是夜,百草野外,烈言点燃篝火,以天地为席,与仇越海相对而饮。\n他们都曾是漂泊江湖的浪荡子,而今为了一件事,萍聚一处,倒像是一见如故的老友。\n酒酣耳热,仇越海纵身挑枪,横抹而出,要与烈言决个高下。烈言因着酒力正涌,身形微晃,醉步难持。却见他探手抽刀,刀势连绵,如能断水。横截来路,斜斩去势。身影交错间,寒月亦为之晦明。\n二人此来彼往,酣畅淋漓,一时难分胜负。连不善言辞的古乐都看得怔住,待二人收势,方叹问道,烈言兄这刀法,师承何处?\n“无门无派,不过是旧日独饮,醉里偶得罢了。今日与仇兄一较,倒让我这刀法进益不少。”烈言洒然一笑,将坛中余酒一饮而尽。\n野风骤起,吹散酒气,百草伏而复立。此间旧事,风过无迹,唯明月曾流照。
Довідка, а не основа перекладу
Коли кіданська кіннота увірвалася до Цінхе, Цьов Юехай відгукнувся на поклик Лє Янь, схрестивши клинки, щоб стримати чужоземну навалу.\nТієї ночі, у глибинах Смарагдових нетрів, Лє Янь розпалив багаття. Сівши просто на землю, під безкраїм нічним небом, двоє чоловіків сиділи один навпроти одного й пили.\nКолись обидва були волоцюгами, яких носило течією у Дзянху. Та, об’єднані спільною справою, вони миттю відчули спорідненість — немов давні друзі, що знову зустрілися.\nРозпалений вином, Цьов Юехай схопився на ноги. Широким помахом списа він викликав Лє Янь випробувати майстерність. Обтяжений хмелем, Лє Янь хитався, і його п’яні кроки ледь трималися. Та в одну мить він вихопив шаблю. Імпульс його клинка був Невпинністю — безперервним танцем, таким плинним, що здавалося, ним можна розітнути течію струмка. Він горизонтальним помахом відбивав спрямовані в нього удари й навскіс рубав, ламаючи натиск супротивника. Коли їхні схрещені силуети злилися в розмитий вихор, навіть холодне місячне сяйво, здавалося, мерехтіло їм услід.\nВони обмінювалися ударами досхочу, будучи цілком рівними й застигнувши у славетній нічиїй. Навіть мовчазний Гу Ле був зачарований. Лише коли чоловіки нарешті опустили зброю, він захоплено видихнув і запитав: "Брате Лє Янь, у якого майстра ти навчився такої техніки володіння клинком?"\n"Ні майстра, ні Секти," — відповів Лє Янь. "Це лише те, що випадково відкрилося мені за самотньою чашею вина. Та сьогоднішнє схрещення клинків із братом Цьов безперечно загострило його Лезо." Безтурботно всміхнувшись, він нахилив глек і осушив останні краплі вина.\nРаптовий порив вітру пронісся рівнинами, розвіявши винний аромат, поки дика трава схилялася й знову здіймалася. Як і вітер, події тієї ночі минули без сліду, не залишивши по собі нічого, крім ясного місяця, що колись сяяв над ними.
Ручного перекладу ще немає — показано машинний.
Запропоновані переклади
Завантаження...