← На головну

Попередній перегляд перекладу

Англійський оригінал · основний файл
In the courtyard of the Primary Hall stood a pomegranate tree. Whenever it bloomed, Master Zhuge would personally pluck the pomegranate blossoms from its branches to reward the schoolchildren for their studies. The children took great pride in wearing Master Zhuge's little red flowers. Thus, every time the blossoms opened, they would vie with one another to recite their lessons to him.\nMaster Mu praised him for devising such a clever method. He shook his head, only replying that his own master had done exactly the same in the past. Mu Wenying laughed: "I never expected the Literary Champion Lin to possess such a delicate mind." Zhuge merely smiled, offering no rebuttal.\nThe master he spoke of was not the current Grand Scholar, or Wenyuan, of the Inkbound Order. Master Lin treated him exceedingly well, but the one he referred to was actually another master, the one who had enlightened his youthful mind when he first entered the Inkbound Order. This master did not merely teach him poetry, history, the classics, and the four scholarly arts; he also led him to listen to the bubbling springs in summer, and to admire the blooming flowers in spring.\nBy the time Zhuge reached the age to begin practicing martial arts, his master was summoned away by the great affairs of the realm. Before departing, he planted this pomegranate tree, leaving Zhuge Feifei with a promise: "Your master leaves to seek peace for the world. When this endeavor succeeds, the tree shall bear fruit, and you shall achieve glory in the exams."\nThus, Zhuge was entrusted to Master Lin. Though they shared no formal title of master and disciple, Zhuge was, in truth, the first pupil Lin Xiansheng taught upon entering the Inkbound Order. Lin held nothing back in his teachings, and Zhuge learned rapidly. The martial arts Lin Xiansheng imparted, he could memorize after watching but once, and execute flawlessly after watching thrice.\nLin Xiansheng marveled at his talent. Yet, for the very same swordplay, others might perform it with fierce sharpness or ethereal grace; when Zhuge performed it, it was as perfectly standard as a sword manual, but utterly devoid of emotion.\nLin Xiansheng knew that what a master should do is not merely transmit poetry or martial arts; he must also impart the Great Way and dispel his confusion. These things required Zhuge's true master to accomplish in person; Lin could not overstep his bounds to usurp that role.\nTherefore, Zhuge Feifei simply read books and practiced martial arts all day long, waiting quietly beneath the pomegranate tree for news of his master's return.
Китайська довідка · основний файл
蒙学馆的院子里,有一颗石榴树,每到开花时,诸葛先生都会亲手摘下树上的石榴花,作为学童们读书的嘉奖。孩子们都以能戴上诸葛先生的小红花为荣,每逢花开时,都争着找先生背书。\n木先生夸他想得好办法,他摇摇头,只说自己师父当年也是这样做的。木闻莺笑道:“没想到林文元还有这般巧的心思。”诸葛笑了笑,没有反驳。\n他说的师父,并非当今文津馆文元。林师父待他极好,但他所说的,其实是另一位师父,初入文津馆时,为他开蒙的师父。师父不止授其诗书经史、琴棋书画,还带他夏日听泉,春来观花。\n等诸葛到了开始修习武艺的年纪,师父却被天下大事唤走了。临行前种下了这颗石榴树,告诉诸葛非非:“为师此去谋太平,事成之时,树当结实,子当登科。”\n于是诸葛被托付给了林师父,诸葛与他虽无正式的师徒之名,实则为林险生入文津馆后教导的首名弟子。他对诸葛倾囊以授,诸葛学得很快,林险生所授武学,看一遍便能记住,看三遍便能使出。林险生惊叹于他的天赋,只是同样一套剑法,别人使出来或凌厉或飘逸,他使出来则如剑谱般标准,却无半点情绪在其中。\n林险生知道,一个师父应该做的,并非只是传其诗书或武艺,还需传其道,解其惑,而这些,皆需诸葛真正的师父亲自来,自己无法越俎代庖。所以诸葛非非只是终日读书习武,在石榴树下等着师父回来的消息。

Довідка, а не основа перекладу

У дворі Зали початківців росло гранатове дерево. Щоразу, коли воно розквітало, Майстер Джуґе власноруч зривав із його гілок гранатові квіти, щоб нагородити школярів за навчання. Діти надзвичайно пишалися, носячи маленькі червоні квіти Майстра Джуґе. Тож щоразу, коли квіти розкривалися, вони наввипередки декламували йому свої уроки.\nМайстер Му похвалив його за винахід такого кмітливого методу. Він похитав головою й лише відповів, що його власний майстер у минулому робив точнісінько так само. Му Веньїн засміявся: "Я й не сподівався, що Літературний Чемпіон Лін має такий тонкий розум." Джуґе лише всміхнувся, не ставши заперечувати.\nМайстер, про якого він говорив, не був нинішнім Великим Вченим, або Веньюанем, Чорнильної Варти. Майстер Лін ставився до нього надзвичайно добре, але насправді він мав на увазі іншого майстра — того, хто просвітив його юний розум, коли він уперше вступив до Чорнильної Варти. Цей майстер не лише навчав його поезії, історії, канонів і чотирьох учених мистецтв, а й водив його слухати дзюрчання джерел улітку та милуватися квітами, що розквітали навесні.\nКоли Джуґе досяг віку, у якому слід було починати опановувати бойові мистецтва, його майстра покликали зайнятися великими справами держави. Перед від’їздом він посадив це гранатове дерево й залишив Джуґе Фейфею обіцянку: "Твій майстер вирушає шукати миру для світу. Коли ця справа увінчається успіхом, дерево дасть плоди, а ти здобудеш славу на іспитах."\nТак Джуґе доручили Майстрові Ліну. Хоча вони не мали офіційного звання майстра й учня, Джуґе насправді був першим учнем, якого Лінь Сяньшен навчав після вступу до Чорнильної Варти. Лін нічого не приховував у своїх настановах, і Джуґе швидко навчався. Бойові мистецтва, які передавав Лінь Сяньшен, він міг запам’ятати, побачивши їх лише раз, а Стратити — бездоганно виконати, побачивши тричі.\nЛінь Сяньшен дивувався його таланту. Та в тому самому володінні мечем інші могли виконувати його з лютою гостротою або ефемерною грацією; коли ж його виконував Джуґе, усе було настільки бездоганно стандартним, наче в посібнику з меча, але цілком позбавленим емоцій.\nЛінь Сяньшен знав, що завдання майстра полягає не лише в передаванні поезії чи бойових мистецтв; він також має передати Великий Шлях і розвіяти його сум’яття. Це мав особисто здійснити істинний майстер Джуґе; Лін не міг переступити межі своїх повноважень і привласнити собі цю роль.\nТому Джуґе Фейфей просто цілими днями читав книжки й опановував бойові мистецтва, тихо чекаючи під гранатовим деревом звісток про повернення свого майстра.

Ручного перекладу ще немає — показано машинний.

Запропоновані переклади

Завантаження...

Кіт із банкою для донатів

Підтримка проєкту Winds4UA

Кошти йдуть на розвиток і технічну підтримку проєкту, оплату сервера та домену. І на каву розробнику · без неї воно якось не пишеться.

Підтримати Куди йдуть кошти