Редагування перекладу

Англійський оригінал · основний файл

Оригінальний текст з файла локалізації гри (Original Text EN):

"Look, that old man's here again!" Outside the Training Ground, two glints of cold armor leaked through the crack of the vermilion-lacquered gate. The new guards, Jing and Da, were whispering in the shadows.\n"Ever since this mad military governor showed up, we've been training harder than mules," Jing muttered.\nAt that moment, the old man they were spying on was gazing fixedly at the bulwark on the western side of the Training Ground.\n\nThree days ago, this man had abruptly appeared at the entrance of the Imperial Guards' camp, dazed and seemingly mad. He wore tattered armor, clutched a faded ancient scroll, and had a rust-spotted Heng Blade hanging at his waist, its scabbard's engraving worn beyond recognition. The soldiers on duty remembered the madman suddenly breaking down in tears while stroking the stone beast at the camp gate: "Can you truly not even draw a ten-jin hornbow?! How will you hold fast if the enemy attacks?!"\nThe guards, unsure what to do, had tied up the disheveled old man and brought him before the general's tent. Beneath his ragged robes, the mad old man's muscles were knotted like cords, his spine straight as a spear, but his eyes were clouded.\n"Escort... the people... the treasure..." the old man suddenly roared, startling the soldiers into drawing their blades. Yet perhaps fate decreed the old man should live, for that very night the Prefect happened to be in the camp, conferring with the general. Seeing the commotion, the Prefect halted the men, studied the old man closely for a moment, then suddenly rose and ordered the soldiers to withdraw. A few days later, intensive training drills began.\n\n"Hey, hey, I heard from Big Suo that he saw it with his own eyes that day—the Prefect touched that old madman's sword! Is he a relative of the Prefect?" Jing nudged Da.\n"Hiss... their looks don't quite match," Da scratched his head.\n"Tsk, if not a relative, why would the Prefect protect him? Unless..." Jing's face turned sly. Then, as if struck by a thought, his eyes lit up.\n"How about we go to him for some 'advice'? See what he did to earn the Prefect's favor, learn from it, then promotions wait for us..."\n"No way!" Da poured cold water on the idea.\n"With the Prefect's favor, we may even marry his daughter..." Jing lowered his voice, pressing on.\n"Too risky!" Da took half a step back.\n"Become a centurion!"\n"Unlikely!"\n"Fewer night watches..."\nAfter a moment's struggle, Da seemed to steel himself with great resolve. "...We can try."\n"Let's go, bro!"

Китайська довідка · diff-файл

“瞧,那老头又来了！”演武场外，朱漆门隙间漏出两点寒甲幽光，新戍卫阿景与阿达正在暗处窃窃私语。\n“自这疯督军来后，咱们操练得比狗都勤。” 阿景撇撇嘴，将腰间蹀躞带晃得叮当响。\n彼时，他们窥视的老人正凝望演武场西侧人墙。\n三日前此人突兀出现在禁军营口，神情恍惚，疯疯癫癫。穿着破旧铠甲，手持一褪色古卷，腰上还悬一柄锈迹斑驳的横刀，刀鞘的刻字已经模糊难辩了。当值士卒记得，这疯子抚着辕门石兽突然恸哭：“尔等竟连十斤角弓都开不得吗——若敌军袭来，如何守得住啊！”\n军士们一时不知如何是好，便绑了着这蓬头老翁到将军营帐前。那疯癫老者褴褛衣袍下筋肉虬结，脊梁似戟，只一双眼混沌。\n“护送…人…财...”老翁突然嘶吼，惊得士卒纷纷拔刀。然而或是这老翁命不该绝，此夜正巧府尹也在营中与将军相谈。府尹见状喝止众人，细细看了老翁一会儿，突然起身让众士卒退下。几日后，办起了操练会。\n“诶诶诶，我听大索说，那日他亲眼看到府尹大人摸了那老疯子的刀！你说，他是不是大人的亲戚啊？”阿景捅了捅阿达。\n“嘶，样貌嘛，不大像。”阿达挠挠头。\n“啧，不是亲戚，大人护着他干啥？难道……”阿景一脸狡黠。而后突然想到了什么，眼睛一亮。\n“要不，咱去找他‘取取经’吧？看他到底靠啥得了大人青眼，咱也学学，到时加官进爵……”\n“不行！”阿达泼了盆冷水。\n“讨了大人欢心，说不得能娶贵女...”阿景压低嗓子，继续劝说。\n“险！”阿达后撤半步。\n“当百夫长！”\n“悬！”\n“少值夜...”\n阿达挣扎半刻后，仿佛下了极大决心。\n“…试试。”\n“走吧兄弟！”

Довідка, а не основа перекладу

Машинний переклад UA (AI):

"Дивись, цей старий знову тут!" За межами Навчального полігону крізь щілину воріт, укритих кіноварним лаком, пробивалося два відблиски холодної броні. Нові вартові, Дзін і Да, шепотілися в затінку.\n"Відколи з'явився цей божевільний військовий намісник, ми муштруємося старанніше за мулів", — пробурмотів Дзін.\nТим часом старий, за яким вони стежили, невідривно дивився на укріплення із західного боку Навчального полігону.\n\nТри дні тому цей чоловік раптово з'явився біля входу до табору Імператорської гвардії — приголомшений і, здавалося, божевільний. На ньому була пошарпана броня, у руках він стискав вицвілий стародавній сувій, а при поясі висів Хендао, вкритий плямами іржі; різьблення на піхвах стерлося настільки, що його вже неможливо було розпізнати. Солдати на варті пригадували, як божевільний раптом розплакався, гладячи кам'яного звіра біля воріт табору: "Невже ти справді навіть не можеш натягнути десяти-Дзінь-рогий лук?! Як ти вистоїш, якщо ворог нападе?!"\nВартові, не знаючи, що робити, зв'язали скуйовдженого старого й привели його до намету генерала. Під обірваним одягом м'язи божевільного старого вузлилися, мов мотузки, хребет був прямий, наче спис, але очі затуманилися.\n"Супроводити... народ... скарб..." — раптом заревів старий, змусивши солдатів вихопити клинки. Та, можливо, доля постановила, що старому судилося жити, адже тієї самої ночі намісник випадково перебував у таборі, радячись із генералом. Побачивши метушню, намісник зупинив людей, якусь мить уважно вивчав старого, а потім раптом підвівся й наказав солдатам вийти. За кілька днів розпочалися інтенсивні тренування.\n\n"Гей, Гей, я чув від Великого Суо, що того дня він на власні очі бачив — намісник торкнувся меча того старого божевільного! Він родич намісника?" Дзін штовхнув Да ліктем.\n"Шип... вони не дуже схожі", — Да почухав голову.\n"Тьху, якщо не родич, то навіщо намісник його захищав? Хіба що..." Обличчя Дзін стало хитруватим. Потім, наче його осяяла думка, очі спалахнули.\n"А якщо ми підемо до нього по 'пораду'? Дізнаємося, що він зробив, аби здобути прихильність намісника, навчимося цього — і тоді підвищення нам забезпечене..."\n"У жодному разі!" Да вилив холодну воду на цю ідею.\n"Маючи прихильність намісника, ми навіть зможемо одружитися з його донькою..." Дзін стишив голос і не відступав.\n"Надто ризиковано!" Да відступив на пів кроку.\n"Стати центуріоном!"\n"Малоймовірно!"\n"Менше нічних варт..."\nПісля короткої внутрішньої боротьби Да, здавалося, сповнився великої рішучості. "...Можемо спробувати."\n"Ходімо, брате!"

Ручний переклад UA:

"Дивись, цей старий знову тут!" За межами Навчального полігону крізь щілину воріт, укритих кіноварним лаком, пробивалося два відблиски холодної броні. Нові вартові, Дзін і Да, шепотілися в затінку.\n"Відколи з'явився цей божевільний військовий намісник, ми муштруємося старанніше за мулів", — пробурмотів Дзін.\nТим часом старий, за яким вони стежили, невідривно дивився на укріплення із західного боку Навчального полігону.\n\nТри дні тому цей чоловік раптово з'явився біля входу до табору Імператорської гвардії — приголомшений і, здавалося, божевільний. На ньому була пошарпана броня, у руках він стискав вицвілий стародавній сувій, а при поясі висів Хендао, вкритий плямами іржі; різьблення на піхвах стерлося настільки, що його вже неможливо було розпізнати. Солдати на варті пригадували, як божевільний раптом розплакався, гладячи кам'яного звіра біля воріт табору: "Невже ти справді навіть не можеш натягнути десяти-Дзінь-рогий лук?! Як ти вистоїш, якщо ворог нападе?!"\nВартові, не знаючи, що робити, зв'язали скуйовдженого старого й привели його до намету генерала. Під обірваним одягом м'язи божевільного старого вузлилися, мов мотузки, хребет був прямий, наче спис, але очі затуманилися.\n"Супроводити... народ... скарб..." — раптом заревів старий, змусивши солдатів вихопити клинки. Та, можливо, доля постановила, що старому судилося жити, адже тієї самої ночі намісник випадково перебував у таборі, радячись із генералом. Побачивши метушню, намісник зупинив людей, якусь мить уважно вивчав старого, а потім раптом підвівся й наказав солдатам вийти. За кілька днів розпочалися інтенсивні тренування.\n\n"Гей, Гей, я чув від Великого Суо, що того дня він на власні очі бачив — намісник торкнувся меча того старого божевільного! Він родич намісника?" Дзін штовхнув Да ліктем.\n"Шип... вони не дуже схожі", — Да почухав голову.\n"Тьху, якщо не родич, то навіщо намісник його захищав? Хіба що..." Обличчя Дзін стало хитруватим. Потім, наче його осяяла думка, очі спалахнули.\n"А якщо ми підемо до нього по 'пораду'? Дізнаємося, що він зробив, аби здобути прихильність намісника, навчимося цього — і тоді підвищення нам забезпечене..."\n"У жодному разі!" Да вилив холодну воду на цю ідею.\n"Маючи прихильність намісника, ми навіть зможемо одружитися з його донькою..." Дзін стишив голос і не відступав.\n"Надто ризиковано!" Да відступив на пів кроку.\n"Стати центуріоном!"\n"Малоймовірно!"\n"Менше нічних варт..."\nПісля короткої внутрішньої боротьби Да, здавалося, сповнився великої рішучості. "...Можемо спробувати."\n"Ходімо, брате!"

Запропоновані переклади

Завантаження...

Попередній перегляд перекладу

Запропоновані переклади