← На головну

Попередній перегляд перекладу

Англійський оригінал · основний файл
In the fiftieth year of Huang Zhishui's life, white mourning banners were hoisted at the Pinemist Pavilion in Wellspring Town of Qingzhou. Yet beneath these banners, there was no weeping; instead, the suona wailed in high pitches, and the drumbeats fell like driving rain. It was a funeral, yet as boisterous as a wedding feast.\nClad in coarse mourning hemp, Huang Zhishui sat on the ground before the coffin, his hands passionately beating the clay basin. The coffin in the hall stood empty. From outside, the clamor of gongs and drums approached from afar.\n"This is a joyous occasion! You silly disciple, play something cheerful!" Zhu Chougong staggered in, followed closely by a man blowing the suona. These words were meant for the hall full of guests, but even more so for Huang Zhishui.\nFifty years of drifting in the martial world, like a wooden basin tossing upon the river, had finally found the shore.\nIn his early years, relying on his deft hands, he carved jade and engraved gold in the Imperial Treasury. He imitated the ancients and copied his contemporaries; he could even replicate the intricate veins of the Imperial Seal without a single flaw. In those days, the world praised his craftsmanship as the work of spirits, and he himself believed it.\nYet that man, Feng Dao, had said, "Cunning craftsmanship is easily acquired; true wisdom is hard to seek."\nAt the time, Huang Zhishui only sneered, laughing at the man for his pedantry. In a world of chaos, wealth was the only true wisdom.\nBut the decades of their association could not be faked. True, he, Huang Zhishui, was sometimes annoyed by Feng Dao, weary of his endless chattering. However, Feng Dao's final letter before his death made him stand in silence for a very long time. The letter contained no matters of great consequence, only rambling about the charm of mountains and rivers, and the joy of scholarly pursuit. And at the very end, it left behind a single word, "Truth."\nForging counterfeits to replace the genuine, secretly pulling strings and bribing officials; Pinemist Pavilion aided the commoners in the light, but amassed wealth in the dark... Over these years, step by step, he had gained much, yet he felt all the more empty.\nEnough, let it be!\nLet this joyous funeral serve as a send-off for himself. It could also be considered a final send-off for Elder Changle.\nBehind him, the white banners fluttered fiercely in the wind, echoing the gongs, drums, and laughter. Huang Zhishui smiled and walked out. It was the lightest his steps had been in decades.\nThe coffin held no corpse. The world held Huang Zhishui no more.
Китайська довідка · основний файл
黄止水五十岁那年,青州涌泉镇的松烟阁挂起了白幡。\n可这白幡下无哭声,反是唢呐高亢,鼓点如雨。一场丧事,吵闹如同喜宴。\n黄止水在棺椁前,一身素麻,席地而坐,双手却热烈地敲着鼓盆。\n堂前棺木空荡,外头由远及近传来锣鼓之声。\n\n“喜事啊!傻徒弟,吹个乐呵的!”祝丑公摇摇晃晃,身后跟着个吹唢呐的男人。\n这话是说给满堂宾客,更是说给黄止水。\n\n五十载浮沉,如江河上漂流的木盆,晃晃荡荡,终是靠了岸。\n早年,他凭巧手在右藏库雕玉刻金,仿古摹今,连传国玺的纹路都能复刻得分毫不差。\n那时,世人赞他“鬼工”,他自己也信。\n偏偏冯道那人说:“工巧易得,学问难求。”\n黄止水当时只哂笑,笑这姓冯的迂腐。乱世之中,银钱才是真学问。\n\n可这几十年的往来,是做不得假的。\n是,他黄止水有时是烦冯道,烦他絮叨。\n但冯道死前那封绝笔信,却让他立了很久。\n信中无甚大事,只絮絮说着山水之趣,治学之乐。以及最后,落下的一个“真”字。\n赝替真品,暗通关节,松烟阁明里济民,暗里敛财……这些年,他一步一步,得到很多,可却也更空。\n\n罢了,罢了!\n就用这场丧礼喜宴,为自己送行吧。也算为那长乐老送行了。\n\n身后,白幡应着锣鼓声、笑歌猎猎作响,黄止水笑着往外,这是他几十载来,步子最轻快的一次。\n\n棺中无尸。\n世间再无黄止水。

Довідка, а не основа перекладу

На п'ятдесятому році життя Хван Чжишуя в Павільйоні Соснового туману в Містечку Джерельному Цінджов підняли білі жалобні стяги. Та під цими стягами ніхто не плакав; натомість суона голосила високими нотами, а барабанний бій сипався, мов злива. Це були похорони, але такі ж гамірні, як весільний бенкет.\nУ грубій жалобній верети, Хван Чжишуй сидів на землі перед труною, пристрасно б'ючи руками по глиняному тазу. Труна в залі стояла порожня. Знадвору здалеку наближався гомін гонгів і барабанів.\n"Це радісна подія! Ти, дурний учню, зіграй щось веселе!" Джу Чоугун, хитаючись, увійшов, а за ним ішов чоловік, що дув у суону. Ці слова призначалися для повної гостей зали, але ще більше — для Хван Чжишуя.\nП'ятдесят років поневірянь у світі бойових мистецтв, мов дерев'яний таз, що гойдається на річці, нарешті знайшли свій берег.\nУ юні роки, покладаючись на спритність рук, він різьбив нефрит і карбував золото в Імператорській скарбниці. Він наслідував давніх і копіював сучасників; міг навіть відтворити складні прожилки Імператорської печатки без жодної вади. У ті часи світ вихваляв його майстерність як роботу духів, і він сам у це вірив.\nТа той чоловік, Фен Дао, сказав: "Хитромудрої майстерності легко набути; справжню мудрість важко відшукати."\nТоді Хван Чжишуй лише глузливо пирхнув, сміючись із чоловіка за його педантичність. У світі хаосу багатство було єдиною справжньою мудрістю.\nАле десятиліття їхнього товариства не могли бути удаваними. Щоправда, він, Хван Чжишуй, часом дратувався через Фен Дао, стомлений його нескінченними балачками. Та останній лист Фен Дао перед смертю змусив його надовго завмерти в Знемовленні. У листі не було нічого надзвичайно важливого — лише плутані роздуми про Підвіску гір і річок та радість учених пошуків. А в самому кінці залишилося одне-єдине слово: "Істина."\nПідробляючи фальшивки, щоб замінити ними справжні речі, таємно смикаючи за ниточки й підкуповуючи чиновників; Павільйон Соснового туману допомагав простолюду при світлі дня, але в темряві нагромаджував багатства... За ці роки, крок за кроком, він здобув чимало, та почувався дедалі порожнішим.\nГоді, хай буде так!\nНехай ці радісні похорони стануть проводами для нього самого. Їх також можна вважати останніми проводами для старійшини Чанле.\nПозаду нього білі стяги шалено майоріли на вітрі, вторуючи гонгам, барабанам і сміху. Хван Чжишуй усміхнувся й вийшов. За десятиліття його кроки ще ніколи не були такими легкими.\nУ труні не лежало жодного тіла. У цьому світі більше не було Хван Чжишуя.

Запропоновані переклади

Завантаження...

Кіт із банкою для донатів

Підтримка проєкту Winds4UA

Кошти йдуть на розвиток і технічну підтримку проєкту, оплату сервера та домену. І на каву розробнику · без неї воно якось не пишеться.

Підтримати Куди йдуть кошти