Редагування перекладу

Англійський оригінал · основний файл

Оригінальний текст з файла локалізації гри (Original Text EN):

Felt opens its eyes lazily and shifts its rump with obvious reluctance.\n\nThe east side of Chongde Hall's plaza is its favorite corner. In winter, it gets the warm afternoon sun there.\nBefore it knows it, the sun has slid to the other side. Felt follows the warmth and flops back down.\n\nEvery few days, this place turns lively for a while. When that happens, Felt hides in the shrubs and watches people in robes of different colors stream in and out.\nSome footsteps are light, as if a wind could lift them skyward.\nOthers drag with heavy sighs, breath like silt settling in still water.\n\nSometimes someone stops in front of Felt, bends down, pulls out a meat cake from a sleeve, and crumbles it onto the ground.\nIt's cold, but it still smells good.\n\nThe person who feeds it comes every few days. And Felt has gotten used to wandering over after sunbathing to look around the hall.\nA few familiar voices always call out.\n\n"Its fur is so soft, like felt. So warm."\n"Felt, come here!"\n\nEach time they leave the hall, they call for Felt with a visible sense of relief and set food down.\n"The imperial presence is daunting. Making it through today without a mistake is already a blessing."\n\nA hand strokes Felt's head, grateful that another day has passed in one piece. Felt answers with a single meow.\n\nPeople come and go.\nFelt only cares whether the sky stays clear today.

Китайська довідка · основний файл

毛毡懒洋洋地张开眼，不情不愿挪动了一下屁股。\n崇德殿的广场东边是它最喜欢的角落，在这里能享受到冬天下午暖暖的阳光。\n不知不觉，阳光已经转到了另一边。毛毡追随着暖意，继续躺倒。\n这处宫殿隔几天会热闹一阵。那时候毛毡会躲到树丛里，看着不同颜色衣衫的人进殿出殿。\n有人脚步轻快，好像乘了能飞上天的风一般。有人叹气沉重，呼吸里沉淀着淤泥。\n偶尔还有人停留在它面前，俯下身从袖子里掏出肉饼，掰碎了放在地上。凉了，但还是香的。\n喂它的人隔几日就来。毛毡也习惯了晒太阳之余走过大殿张望四周——总有几个熟悉的声音会叫住它。\n“它的毛软乎乎的，就像条毡子，真暖。”\n“毛毡过来！”他们每从大殿出来，就如释重负地呼唤毛毡，放下吃食。\n“天威庄严，今日不犯错，已属幸事。“人抚摸着毛毡的脑袋，感慨又平安度过了一天，毛毡喵了一声当做回应。\n人们来来往往。而毛毡只在乎今天是否放晴。

Довідка, а не основа перекладу

Машинний переклад UA (AI):

Повсть ліниво розплющує очі й із явною неохотою соває крупом.\n\nСхідна частина площі перед залом Чонде — її улюблений куточок. Узимку там її зігріває тепле пообіднє сонце.\nНе встигає вона й оком змигнути, як сонце вже ковзає на інший бік. Повсть іде за теплом і знову плюхається на землю.\n\nКожні кілька днів це місце на якийсь час оживає. Тоді Повсть ховається в кущах і спостерігає, як люди в різнобарвних шатах без упину входять до зали й виходять із неї.\nЧиїсь кроки легкі, наче вітер міг би піднести їх до небес.\nІнші волочаться під важкі зітхання, а подих нагадує мул, що осідає у Стоячих водах.\n\nІноді хтось зупиняється перед Повстю, нахиляється, дістає з рукава м'ясну паляницю й кришить її на землю.\nХолодно, але запах досі приємний.\n\nТой, хто її годує, приходить кожні кілька днів. А Повсть уже звикла після сонячних ванн заходити до зали й оглядатися.\nКілька знайомих голосів завжди гукають.\n\n"У неї така м'яка шерсть, мов повсть. І така тепла."\n"Повстю, іди сюди!"\n\nЩоразу, виходячи із зали, вони з помітним полегшенням гукають Повсть і ставлять їжу на землю.\n"Імператорська присутність гнітить. Уже саме те, що сьогодні вдалося обійтися без помилки, — благословення."\n\nЧиясь рука гладить Повсть по голові, вдячна за ще один день, що минув без лиха. Повсть відповідає одним-єдиним Няв.\n\nЛюди приходять і йдуть.\nПовсть цікавить лише одне: чи залишиться сьогодні небо ясним.

Ручний переклад UA:

Повсть ліниво розплющує очі й із явною неохотою соває крупом.\n\nСхідна частина площі перед залом Чонде — її улюблений куточок. Узимку там її зігріває тепле пообіднє сонце.\nНе встигає вона й оком змигнути, як сонце вже ковзає на інший бік. Повсть іде за теплом і знову плюхається на землю.\n\nКожні кілька днів це місце на якийсь час оживає. Тоді Повсть ховається в кущах і спостерігає, як люди в різнобарвних шатах без упину входять до зали й виходять із неї.\nЧиїсь кроки легкі, наче вітер міг би піднести їх до небес.\nІнші волочаться під важкі зітхання, а подих нагадує мул, що осідає у Стоячих водах.\n\nІноді хтось зупиняється перед Повстю, нахиляється, дістає з рукава м'ясну паляницю й кришить її на землю.\nХолодно, але запах досі приємний.\n\nТой, хто її годує, приходить кожні кілька днів. А Повсть уже звикла після сонячних ванн заходити до зали й оглядатися.\nКілька знайомих голосів завжди гукають.\n\n"У неї така м'яка шерсть, мов повсть. І така тепла."\n"Повстю, іди сюди!"\n\nЩоразу, виходячи із зали, вони з помітним полегшенням гукають Повсть і ставлять їжу на землю.\n"Імператорська присутність гнітить. Уже саме те, що сьогодні вдалося обійтися без помилки, — благословення."\n\nЧиясь рука гладить Повсть по голові, вдячна за ще один день, що минув без лиха. Повсть відповідає одним-єдиним Няв.\n\nЛюди приходять і йдуть.\nПовсть цікавить лише одне: чи залишиться сьогодні небо ясним.

Запропоновані переклади

Завантаження...

Попередній перегляд перекладу

Запропоновані переклади