← На головну
Попередній перегляд перекладу
Службовий рядок diff — перекладу не потребує
Гра показує тут службовий байт; переклад для цього ID не спрацює.
Рядок перекриває diff-файл гри
Переклад «�» — навмисна позначка: гра показує тут текст із diff-файлу локалізації з тим самим ID. Перекладати цей рядок не потрібно.
Англійський оригінал · основний файл
His first sword was his own flesh and bone.\nWhen the sparks of war descended upon the village, they kindled an all-consuming inferno.\nIn the frantic flight of the masses, he alone remembered his sister, left solitary within their home.\nThe door bolt was far too heavy for a mere child.\nAnd so, for the first time, a desire took root in him, the longing for a sword.\nHeavens, of course, would not grant a sword from the void.\nThus, he used his own body, shattering the bolt with the raw force of his frame.\nWith hands as searing as branding irons, he seized his sister and plunged forward in a reckless sprint.\nHis second sword was a withered branch.\nHis sister seldom replied, yet he knew his words reached her.\nHe shared his heart's desire with her: he wanted a sword.\n"Sister, a sword is long and sharp, a thing to keep people safe!"\nThus, on another day, she brought him a branch, one exceptionally straight and keen.\nSo great was his joy that he slept with his "sword" clutched to his chest.\nUntil that day, when some word of hers, no one knew what, offended the villagers who shared their exile.\nThey rose as one against her, baring the malice in their hearts:\n"What use is there in dragging such a fool along!"\n"Mute and frail as she is, she won't last long. Better she becomes fodder for the wolves!"\nHe stood fast before her, leveling his wooden sword at the crowd. "I will never forsake her!"\nLater, Mother Halcyon led him into the mountains to study under her. In their relentless sparring, they shattered forty-nine blades.\nRaven, the father, watched with a sigh and a shake of his head. He eventually forged twin blades of Lapis Lazuli, one for him and one for his sister.\nHe cherished it beyond all else. Before his kin, he swore a solemn oath: "I shall treasure it with my life. While the sword remains, so shall I!"\nMother gave his head a sharp rap. "What 'life for a sword'? You've put the cart before the horse! A sword is but a tool to protect people!"\nAlas, fate willed otherwise.\nIn that catastrophic inferno, even the Skyward City, the crowning achievement of the Mohist, was shattered like a derelict hut.\nWith hands searing like brands, he gripped his sister and fled headlong, but this time, the flames outpaced him.\nThus, he broke his first vow: he cast his sister away from the heat.\nSoon followed the second: his father's gift, the sword, broke in the blast before he could fall.\n...\nAmidst the enduring darkness and agony, he struggled to open his eyes and reached a final decision.\nHis final sword would be his own flesh.
Китайська довідка · основний файл
他最初的剑,是他自己的身体。\n\n战争的星火飘落到村里,便是一场灭顶的大火。\n人们张皇逃窜,唯有他还记得,姐姐还独自在家里。\n门栓对一个孩子来说,太沉了。\n于是他头一回生出了一个愿望——想要一把剑。\n老天爷当然不会天降一把剑,\n于是,他只得用自己的身体,生生撞断了门栓。\n他用烙铁一样滚烫的手抓住姐姐,不顾一切地向前跑去。\n\n他的第二把剑,是一根破树枝。\n\n姐姐很少回应他的话,但是他知道姐姐在听。\n他和姐姐讲述自己的愿望:想要一把剑——\n姐姐,剑,就是很长、很尖,可以护人的东西!\n于是改日,姐姐便递了一根格外直而尖的树枝给他,\n他欢喜得睡觉都抱着这把“剑”。\n直至那日,不知姐姐说了什么得罪了一同辗转流亡的村民,\n他们群起而攻之,袒露自己的心声:\n“这么一个傻子,还总是带着她做什么!”\n“话也不会说,看着也活不长,早晚给狼做口粮!”\n他护在姐姐身前,举起手中的剑朝向众人:“我永不会丢下她!”\n\n后来,他被母亲青领入山,拜入她的门下后,青教他剑法,二人以战代教,活活折断了四十九柄剑。\n父亲鸦看着直摇头,遂以青金石造双剑,他与姐姐,一人一把。\n他无比珍惜,当着父母姐姐面前指天誓日:“定当珍爱,剑在人在!”\n母亲照着他的脑袋就是一下:“什么剑在人在,本末倒置!剑,是护人之物!”\n可惜,事与愿违。\n在那场灭顶的大火中,凝结墨家心血的飞天城,也不过如破茅屋一般,分崩离析。\n他用烙铁一样滚烫的手抓着姐姐,不顾一切向前跑,但是这一次,火比他更快。\n于是,他第一次食言,他将姐姐丢了出去。\n紧接着,是第二次食言,父亲赠予的剑,先他一步在爆炸中断裂。\n……\n在漫长的黑暗与煎熬中,他艰难睁开眼睛,做了一个决定。\n他最后的剑,是他自己的身体。
Довідка, а не основа перекладу
Його першим мечем були його власні плоть і кістки.\nКоли іскри війни обрушилися на село, вони розпалили всепоглинаюче пекло.\nУ шаленій втечі натовпу лише він згадав про свою сестру, що залишилася самотньою в їхньому домі.\nЗасув на дверях був надто важким для простої дитини.\nІ тоді вперше в ньому проросло бажання — жага до меча.\nНебеса, звісно ж, не могли дарувати меч із порожнечі.\nТож він використав власне тіло, розтрощивши засув грубою силою своєї статури.\nРуками, пекучими, мов таврувальні заліза, він схопив сестру й кинувся вперед у безрозсудному бігу.\nЙого другим мечем стала всохла гілка.\nСестра рідко відповідала, та він знав, що його слова досягали її.\nВін поділився з нею заповітним бажанням свого серця: він хотів меч.\n"Сестро, меч довгий і гострий — ним можна захищати людей!"\nТож одного дня вона принесла йому гілку — напрочуд пряму й гостру.\nВін так радів, що спав, притискаючи свій "меч" до своїх грудей.\nТак тривало до того дня, коли якесь її слово — ніхто не знав, яке саме, — образило селян, що розділяли їхнє вигнання.\nВони всі разом повстали проти неї, оголивши злобу у своїх серцях:\n"Навіщо тягнути за собою таку дурепу!"\n"Німа й квола, вона довго не протягне. Краще хай стане поживою для вовків!"\nВін твердо став перед нею, наставивши дерев'яний меч на натовп. "Я ніколи її не покину!"\nЗгодом Мати Рибалочка повела його в гори, щоб він навчався під її проводом. У їхньому невпинному двобої вони зламали сорок дев'ять клинків.\nВорон, батько, спостерігав, зітхаючи й хитаючи головою. Зрештою він викував пару лез із Лазуриту — одне для нього, друге для його сестри.\nВін дорожив ним понад усе. Перед своїми рідними він урочисто присягнув: "Я берегтиму його ціною власного життя. Поки існує меч, існуватиму й я!"\nМати дзвінко стукнула його по голові. "Яке ще 'життя заради меча'? Ти поставив воза попереду коня! Меч — лише інструмент для захисту людей!"\nНа жаль, доля вирішила інакше.\nУ тому катастрофічному пеклі навіть Летючий Бастіон, вершина досягнень Моїстів, розлетівся на друзки, мов покинута халупа.\nРуками, що палали, мов таврувальні заліза, він схопив сестру й кинувся навтьоки, але цього разу полум'я виявилося швидшим.\nТак він порушив свою першу клятву: відкинув сестру подалі від жару.\nНевдовзі настала черга другої: Подарунок його батька, меч, зламався від вибуху, перш ніж він упав.\n...\nСеред непроглядної темряви й нескінченної агонії він насилу розплющив очі та ухвалив остаточне рішення.\nЙого останнім мечем стане його власна плоть.
Ручного перекладу ще немає — показано машинний.
Запропоновані переклади
Завантаження...