← На головну

Попередній перегляд перекладу

Англійський оригінал · основний файл
Before coming here, she once believed the world existed only in black and white.\nPerhaps it was because, at the very dawn of her memory, the man and woman she never even got to call "Mother" and "Father" had hurriedly stuffed her into a wooden box. They left her to drift along the river's current before they could teach her to recognize any other hues.\nHiding in the pitch darkness, she peeked through a small hole in the wood, watching strange, meteor-like flashes of light darting outside. On a whim, she used her tiny finger to plug the hole, and then released it.\nLight, then dark. Light, then dark... To her, it was endlessly fascinating.\nThe arguing voices of the man and woman faded away; the thunderous roars faded away.\nAccompanied only by the tranquil babbling of the water, light and shadow became her entire world.\nOh, world, do you truly possess only these two colors?\nIt was not until she entered Mohist Hill that she discovered the trees were a lush verdant green; the wind a dusty white; and the springs of the Hidden Mountain ablaze with blooming wildflowers. People, too, were full of vibrant colors.\nShe learned that the bright lights in the distance were actually the fires of war, while the deepest darkness could serve as a sanctuary.\nFortunately, the little girl of that time did not yet know that twenty years later, she would be the one to change the colors of countless people's destinies.
Китайська довідка · основний файл
在来到这里之前,她曾以为世界只有黑白两色。\n或是因为在她记忆的最初,还没来得及叫做爹娘的男人和女人,在教会她认识更多颜色之前,就急急地把她塞进一个木匣,任她顺水漂流。\n她躲在一片黑暗之中,透过木匣上的小孔看见外面闪过流星般的奇异光亮,她一时兴起,用小小的手指堵住这个小洞,又放开。\n忽明、忽暗、忽明、忽暗……真是新奇极了。\n男人和女人的争执声远去了、如雷鸣般的轰声远去了。\n伴着四周潺潺的静谧水声,明与暗,成了她的整个世界。\n世界呀,是不是真只有这两道颜色?\n直到进了这墨山道,她才发现,树是苍翠的、风是尘白的、不见山的春天山花烂漫,人儿也缤纷。\n远处的光明竟然是战火,深处的黑色也可以是一种保护。\n好在那时候的她并不知道,二十年后,她能改变许多人命运的颜色。

Довідка, а не основа перекладу

До приходу сюди вона колись вірила, що світ існує лише в чорно-білих тонах.\nМожливо, так було тому, що на самому світанку її пам’яті чоловік і жінка, яких вона навіть не встигла назвати «Матір’ю» та «Батьком», поспіхом запхали її в дерев’яну скриню. Вони пустили її за течією річки, перш ніж устигли навчити розрізняти будь-які інші барви.\nСховавшись у непроглядній темряві, вона визирала крізь маленький отвір у дереві, спостерігаючи, як назовні метаються дивні, схожі на метеори спалахи світла. З примхи вона крихітним пальчиком затулила отвір, а потім відпустила його.\nСвітло, потім темрява. Світло, потім темрява… Для неї це було безмежно захопливо.\nСуперечливі голоси чоловіка й жінки стихли; громоподібний гуркіт також віддалився.\nСупроводжувані лише тихим плюскотом води, світло й тінь стали всім її світом.\nО світе, невже ти справді маєш лише ці два кольори?\nЛише ступивши на Пагорб Моїстів, вона дізналася, що дерева бувають соковито-зеленими; вітер — курно-білим; а джерела Потаємної гори палають цвітом польових квітів. Люди теж бувають сповнені яскравих барв.\nВона збагнула, що яскраві вогні вдалині насправді були полум’ям війни, а найглибша темрява могла стати прихистком.\nНа щастя, маленька дівчинка тих часів ще не знала, що через двадцять років саме їй судилося змінити барви доль незліченних людей.

Запропоновані переклади

Завантаження...

Кіт із банкою для донатів

Підтримка проєкту Winds4UA

Кошти йдуть на розвиток і технічну підтримку проєкту, оплату сервера та домену. І на каву розробнику · без неї воно якось не пишеться.

Підтримати Куди йдуть кошти