← На головну
Попередній перегляд перекладу
Службовий рядок diff — перекладу не потребує
Гра показує тут службовий байт; переклад для цього ID не спрацює.
Рядок перекриває diff-файл гри
Переклад «�» — навмисна позначка: гра показує тут текст із diff-файлу локалізації з тим самим ID. Перекладати цей рядок не потрібно.
Англійський оригінал · основний файл
"I am clumsy, so I give this to you as a parting gift. May it keep you safe and worry-free, Elder."\nPeng remembered that child about to leave the mountain, bidding her farewell with a pair of handmade bracers, eyes full of longing for worldly knowledge.\nShe knew that look well.\nShe was never short of such innocent people around her. Her master, her peers, and now, her disciple.\nShe knew their endings well, too.\nLater, amidst the blurred flesh and blood of Dragonbend Academy, she recognized that familiar broken sword at a glance.\nBeside it were more blades, spears, and swords crafted by Mohist disciples...\nIn their final moments, their owners must have gripped these weapons tightly, just as they gripped their illusory ideals.\nWith their talent, they should have achieved greatness in a wider world.\nInstead, they wasted their gifts on petty squabbles, throwing their lives away for the sake of insignificant people.\nThis was their tragedy, and their sin.\nReturning from Zhongdu Bridge, she sank the bracers into the Lake of Guilt.\nEach time, she was the one to mark the final period, whether for those dust-covered objects or... useless innocence.
Китайська довідка · основний файл
“弟子手拙,以此物赠别,愿能护长老平安无忧。”\n鹏记得那孩子方要出山时,以亲手做的护手向她辞别,满心满目,皆是对经世之学的向往。\n这样的眼神,她很熟悉。\n她的身边,从不缺这样的天真之人。她的师父,她的同门,如今,还有她的弟子。\n他们的结局,她也很熟悉。\n后来,在封龙书院遍地模糊的血肉里,她一眼就认出了那柄做工熟悉的断剑。\n断剑旁,是更多出自墨门弟子之手的刀、枪、剑……\n它们主人在生命最后一刻,一定依旧紧握着这些兵武,就像紧握着那虚妄的理念一般。\n以这些弟子们的天分,本该在更广阔的天地中,有更大的作为。\n可他们却将自己的秉赋浪费在蚁斗蜗争之上,为鼠雀之辈白白送了性命。\n这是他们的悲哀,也是他们的罪错。\n中渡桥归来,她将护手沉进了罪湖之中。\n每次,都是她亲手替它们画上句号,不论是那些蒙尘的器物,还是……无用的天真。
Довідка, а не основа перекладу
«Я незграбна, тож дарую це тобі як прощальний Подарунок. Нехай він оберігає тебе й не дає тривог, Старійшино.»\nКондор згадала ту дитину, яка ось-ось мала спуститися з гори, і яка попрощалася з нею, подарувавши пару саморобних наручів, а в її очах палала жага до пізнання світу.\nВона добре знала цей погляд.\nПоруч із нею ніколи не бракувало таких невинних людей. Її наставник, товариші й тепер її учень.\nВона також добре знала, чим вони закінчать.\nПізніше, серед розмитої плоті й крові Академії Драконячої Печатки, вона з першого погляду впізнала той знайомий зламаний меч.\nПоруч лежали інші клинки, списи й мечі, викувані учнями Моїстів...\nВ останні миті своїх життів їхні власники, мабуть, міцно стискали ці види зброї, так само як стискали свої ілюзорні ідеали.\nЗ їхнім талантом вони мали б досягти величі в ширшому світі.\nНатомість вони змарнували свої дари на дріб’язкові чвари, викинувши життя заради нікчемних людей.\nЦе була їхня трагедія і їхня sin.\nПовернувшись із Міста Джонду, вона втопила наручі в Озері Провини.\nЩоразу саме вона ставила останню крапку — чи то для тих укритих Пилом речей, чи то для... марної невинності.
Запропоновані переклади
Завантаження...