← На головну
Попередній перегляд перекладу
Службовий рядок diff — перекладу не потребує
Гра показує тут службовий байт; переклад для цього ID не спрацює.
Рядок перекриває diff-файл гри
Переклад «�» — навмисна позначка: гра показує тут текст із diff-файлу локалізації з тим самим ID. Перекладати цей рядок не потрібно.
Англійський оригінал · diff-файл
Having partaken in wine, the Eight Immortals set forth to cross the sea. Iron-Crutch Li cast his staff into the waters and stood atop it; Lyu Dongbin rode his flying sword; Immortal Maiden He drifted along upon a lotus bloom. Without need of any boat, they could venture wherever they pleased. As for us, we climbed onto the back of our little goat and said to it, "Take us up to the heavens!" Understanding our words, the little goat bounded three times in place, kicked off with its hind hooves, and shot straight into the sky with a swift whoosh. We gripped its fur tight as we weaved through the white clouds like swimmers in an azure sea. Looking down, the ocean was far, far below, and the great ships looked no bigger than tiny ants.\nBefore long, rain began to fall. The clouds sank lower and lower until we plunged straight into the sea. A patrol of crustacean guards bristling with tridents rose from the depths, shouting at us, "By order of the Dragon King, no mortal shall cross this sea!" Before we could utter a single word, the little goat took offense. Taking a deep breath until its belly puffed round as a drum, it let out a mighty "Baaah!", lowered its horns, and charged, sending the whole troop of crab and shrimp guards flying in all directions! Still eager for more mischief, the little goat kicked at a cloud with its hind hooves, sending it tumbling squarely onto the Dragon King's head. Furious, the Dragon King charged straight toward us, but with another brisk kick, the little goat carried us soaring right out of the water!\nThe Eight Immortals conjured their magic, assembling river stones into a long bridge ahead of us. The little goat broke into a wild gallop across the stones, its hooves clattering clip-clop, clip-clop, running even faster than a bird in flight. As the Dragon King gave chase from behind, the little goat whipped its head around, snatched the Dragon King's trident in its teeth, flipped it onto its back, and bolted forward with the prize. The Dragon King wailed from behind, "Hey, my trident!" But the little goat never once looked back, bleating merrily as it bounded ahead.\nSuddenly, a thick white mist rose before us, cloaking everything in sight. Out of the haze emerged a grand vessel, its prow carved in the shape of a plump fish and adorned with a gleaming row of lanterns: the Eight Immortals had come to guide our way!\nFollowing closely behind the ship, we watched the fog gently roll away to reveal a majestic mountain. Pavilions and grand towers rose in graceful tiers, celestial cranes called in delight, and ethereal music drifted softly on the breeze. The Eight Immortals stood smiling at the mountain pass, waiting to welcome us and telling us that this was none other than Mount Penglai. We joined the grand banquet of the immortals, feasting on wondrous celestial fruits and delicacies we had never seen before, while our little goat received a trough piled high with divine herbs, happily rolling about in pure delight!
Китайська довідка · основний файл
八仙喝了酒,就要过海。铁拐李把拐杖扔进海里,站在上面;吕洞宾踩着宝剑;何仙姑坐着荷花……他们不用船,就能去任何地方。而我们几个骑上了小羊,对它说:“带我们到天上去吧。”\n小羊听懂了我们的话,原地蹦了三蹦,后蹄一蹬,嗖的一下蹿上了天。我们攥住羊毛,在白云间穿来穿去,像在海里游泳,低头看去,海离我们很远很远,船小得像蚂蚁一样。\n后来下起了雨,云越来越低,我们冲进了海里。一群虾兵蟹将举着叉子冒出来,冲我们大喊:“龙王有令,凡人不得过海!”\n我们还没来得及说话,小羊先不干了。它深吸一口气,肚子鼓得圆滚滚的,然后大声地“咩”了一嗓子,头一顶,虾兵蟹将们全被顶飞了!\n小羊还嫌不过瘾,撅着蹄子踹了一脚云,散开的云彩正好砸在龙王爷头上。龙王爷气坏了,向我们冲来,小羊一扬蹄子,就带我们飞出了海面!\n八仙施展法力,用石块在我们前方组成长桥,小羊撒开蹄子就往桥上跑,哒哒哒哒,跑得比鸟飞得还快。\n龙王在我们身后追,小羊一扭头,叼走了龙王爷的叉子,往背上一甩,驮着就跑。\n龙王在后面喊:“哎呦我的叉子——”小羊头也不回,“咩咩”大叫着往前。\n前面忽然起了大雾,白茫茫的啥也看不见了。雾里冒出一艘大船,船头雕着一条胖乎乎的鱼,灯笼挂了一排,是八仙在为我们引路!\n小羊跟着那艘船走,大雾散了,眼前冒出一座山,山上楼阁层层叠叠,仙鹤欢快地叫着,乐声不知从哪儿飘过来。八仙站在山口,笑着等我们,告诉我们那就是蓬莱。\n我们进入了八仙的宴席,吃了好多没见过的仙果和仙菜,小羊也得了满满一槽仙草,欢快地打起滚来!
Довідка, а не основа перекладу
Після вина Вісім Безсмертних вирушили перетинати море. Лі із Залізною Костурою кинув свою палицю у воду й став на неї; Люй Дунбінь їхав на своєму летючому мечі; Безсмертна Діва Хе пливла на квітці лотоса. Не потребуючи жодного човна, вони могли вирушити куди завгодно. А ми всілися на спину нашої маленької кози й сказали їй: «Піднеси нас до небес!» Зрозумівши наші слова, маленька коза тричі підстрибнула на місці, відштовхнулася задніми копитцями й зі швидким свистом рвонула просто в небо. Ми міцно вчепилися в її шерсть, петляючи крізь білі хмари, мов плавці в блакитному морі. Внизу океан був далеко-далеко, а великі кораблі здавалися не більшими за крихітних мурах.\nНевдовзі почав падати дощ. Хмари спускалися дедалі нижче, аж поки ми не пірнули просто в море. Із глибин виринув патруль ракоподібних вартових, ощетинених тризубцями, і закричав: «За наказом Царя Драконів жодному смертному не дозволено перетинати це море!» Перш ніж ми встигли вимовити бодай слово, маленька коза образилася. Глибоко вдихнувши, аж живіт округлився, мов барабан, вона могутньо мекнула: «Ме-е-е!», опустила роги й кинулася вперед, розкидавши всю зграю крабових і креветкових вартових на всі боки! Не вгамувавшись, маленька коза вдарила задніми копитцями по хмарі й скинула її просто на голову Царя Драконів. Розлючений Цар Драконів кинувся просто на нас, але ще одним прудким ударом маленька коза винесла нас стрімко з води!\nВісім Безсмертних чарами склали з річкового каміння довгий міст перед нами. Маленька коза шалено помчала по камінню, і її копитця цокотіли: цок-цок, цок-цок; вона бігла ще швидше за летючого птаха. Коли Цар Драконів гнався за нами, маленька коза різко обернула голову, зубами вихопила його тризубець, закинула собі на спину й помчала далі зі здобиччю. Цар Драконів заволав позаду: «Гей, мій тризубець!» Але маленька коза жодного разу не озирнулася, весело мекаючи й підстрибуючи вперед.\nРаптом перед нами здійнявся густий білий туман, огорнувши все довкола. Із імли виринуло величне судно: його ніс був вирізьблений у формі гладкої риби й прикрашений сяйним рядом ліхтарів. Це Вісім Безсмертних прийшли вказати нам шлях!\nТримаючись близько за кораблем, ми дивилися, як туман лагідно розступається, відкриваючи величну гору. Павільйони й високі вежі здіймалися витонченими ярусами, небесні журавлі радісно курликали, а неземна музика тихо пливла на вітрі. Вісім Безсмертних, усміхаючись, стояли біля гірського проходу й чекали, щоб привітати нас, розповідаючи, що це не що інше, як гора Пенлай. Ми приєдналися до пишного бенкету безсмертних, ласуючи дивовижними небесними плодами та наїдками, яких ніколи раніше не бачили, а нашій маленькій козі насипали повне корито божественних трав — і вона щасливо качалася в чистому захваті!
Запропоновані переклади
Завантаження...