Редагування перекладу

Англійський оригінал · основний файл

Оригінальний текст з файла локалізації гри (Original Text EN):

Tang mounted archery was renowned throughout the surrounding lands. Its techniques did not arise solely in the Central Plains; they were forged from the traditions of surrounding peoples. When Founding Emperor Li Yuan rose to power in Taiyuan, the Turkic tribes lay to his north. Seeing the value of their mounted archery, he adopted their methods. The Old Book of Tang records: "Yuan selected two thousand men skilled in riding and archery, and ordered them to eat, lodge, and live exactly like the Turks. Whenever they met Turkic forces, they watched for an opening and attacked. They won repeated victories, and the Turks came to fear them." Thus, the early Tang cavalry took the Turkic tribes as their model, adopting the best of their methods. (Margin note: Worth learning.) Turkic cavalry wielded mounted archery as their claws and teeth. They rode like the wind, held no fixed formation, advanced when they had the advantage, and withdrew when the tide turned. Tang soldiers grasped this essence and joined it with Central Plains strategy, creating a new art that united riding and archery with measured advance and retreat.\n\n(Margin note: Once I summon a hundred thousand riders like these, never mind ruling one mountain, I'll have those officials pulling on my boots!)\n\nIn equipment, Tang riders prized the horn bow. The Six Codes of the Tang records: "The horn bow is made with sinew and horn and is used by cavalry." Made from ox sinew and ox horn, this bow was short, taut, and powerful, allowing riders to shoot while moving at speed and strike distant targets. (Margin note: Ox sinew and horn are used for their resilience.) Infantry used the long bow instead, its long body and gentler draw better suited to fighting on foot. (Margin note: Bows differ in their making; each has its strength.) Tang bowyers perfected the craft, bonding sinew and horn to multiply the bow's force, and the might of their mounted archery stood unrivaled in its age.\n\nTang martial culture regarded mounted archery as its emblem. Commanders on the frontier often came from steppe lineages. Geshu Han, Qibi Heli, Heichi Changzhi, and others were all fierce warriors whose arrows never missed. Trained in mounted archery from childhood and masters of both horsemanship and the bow, these generals prevailed in battle and took every stronghold. Shaped by steppe traditions, Tang armies joined their ferocity with the strategy of the Han, allowing them to expand their borders by thousands of li and defend every frontier.\n(Margin note: When it comes to bows, these men might not even match me. They only became generals, after all.)\n\nThe art of bow and horse was more than preparation for war; it was the pillar upon which the Tang realm stood. Stout horn bows and keen arrows pierced clouds and split stone; steppe generals and Han commanders labored with one heart. Gaochang and Kucha submitted at the mere rumor of their approach, while the Turkic tribes and Tubo forces withdrew before them. Was the Tang golden age built on civil governance alone? The mastery of mounted archery and strength of its frontier defenses formed the true foundation of its enduring throne.\n\n(Margin note: Bows and horses? Now I know that martial arts are the true foundation! If I could get word of those Jianghu fighters and learn their secret arts, who would still need the art of archery...)

Китайська довідка · основний файл

唐之骑射，威震四夷，其术非独中土所创，实融四邦遗风而成。昔高祖李渊起兵太原，北邻突厥，窥其骑射之利，遂效其法。《旧唐书》载："渊选善骑射者二千人，使之饮食舍止一如突厥，或与突厥遇，则伺便击之，前后屡捷，突厥颇惮之。"观此可知，唐初骑兵以突厥为镜，取精用宏，化其悍勇为吾用。（一行批注：亦可学之）突厥骑兵，以骑射为爪牙，驰骤如风，阵无常形，遇利则进，知难辄退。唐军得其精髓，兼习中原兵法，遂成骑射合一、进退有度之新术。\n\n（一行批注：待我召来如此人马十万，不消说占山为王，得让那些当官的给我提靴！）\n\n考其器用，唐骑以角弓为尚。《唐六典》有载："角弓以筋角，骑兵用之。"角弓者，以牛筋、牛角为材，短劲而力强，驰马疾射，矢可及远。（一行批注：牛筋、牛角取其韧）步兵则用长弓，体长力缓，利于步战。（一行批注：弓有异制，各有其长）唐人制弓，技艺精妙，筋角胶合，弓力倍增，遂使骑射之威，冠绝当世。\n\n之尚武，以骑射为标。边关将帅，多具胡戎血统，若哥舒翰、契苾何力、黑齿常之者，皆骁勇善战，箭无虚发。此类胡将，自幼习骑射，弓马娴熟，战必克，攻必取。胡风浸染，使唐军兼具胡将之悍、汉家之谋，故能拓疆万里，镇戍四边。\n（一行批注：这些人论及弓箭，说不定还不及我。他们也就当个将领罢了。）\n\n\n弓马射艺，非止武备，实为唐立国脊梁。角弓劲矢，穿云裂石；胡将汉帅，协心戮力。是以高昌、龟兹望风而降，突厥、吐蕃敛迹而遁。观唐之盛世，岂独文治煊赫？弓马射艺之精，边防体系之固，实为鼎祚永固之基也。\n\n（一行批注：什么仁义弓马，我今方知，武学才是根本！若能得到江湖人消息，学得他们的武功心法，哪里还需什么弓箭之术……）

Довідка, а не основа перекладу

Машинний переклад UA (AI):

Тан Верхова стрільба була відома в усіх навколишніх землях. Її техніки виникли не лише в Центральних рівнинах; їх викували з традицій навколишніх народів. Коли імператор-засновник Лі Юань піднявся до влади в Тайюані, на північ від нього жили тюркські племена. Побачивши цінність їхньої Верхової стрільби, він перейняв їхні методи. У Старій книзі Тан записано: "Юань відібрав дві тисячі людей, вправних у верховій їзді та стрільбі з лука, і наказав їм їсти, ночувати та жити точнісінько як тюрки. Щоразу, коли вони зустрічали тюркські сили, вони вичікували нагоду й атакували. Вони здобували перемогу за перемогою, і тюрки почали їх боятися." Так рання кіннота Тан взяла тюркські племена за взірець, перейнявши найкраще з їхніх методів. (Примітка на полі: Варто повчитися.) Тюркська кіннота володіла Верховою стрільбою, наче кігтями й іклами. Вони мчали, мов вітер, не трималися сталого строю, наступали, коли мали перевагу, і відступали, коли перебіг бою змінювався. Воїни Тан осягнули цю суть і поєднали її зі стратегією Центральних рівнин, створивши нове мистецтво, що єднало верхову їзду та стрільбу з луком із виваженим наступом і відступом.\n\n(Примітка на полі: Коли я покличу сто тисяч таких вершників, то хай там як, правитиму не однією горою — ще й змушу тих чиновників тягнути мої чоботи!)\n\nЩодо спорядження, вершники Тан найбільше цінували роговий лук. У Шести кодексах Тан записано: "Роговий лук виготовляють із сухожиль і рогу та використовують у кінноті." Виготовлений із волових сухожиль і волового рогу, цей лук був коротким, тугим і могутнім, даючи вершникам змогу стріляти на повному ходу й уражати віддалені цілі. (Примітка на полі: Волові сухожилля та ріг використовують заради їхньої пружності.) Піхота натомість користувалася довгим луком: його довге тіло й м'якше натягування краще пасували до бою пішки. (Примітка на полі: Луки різняться виготовленням; кожен має свою Силу.) Лучники Тан вдосконалили це ремесло, поєднавши сухожилля й ріг, щоб примножити силу лука, і міць їхньої Верхової стрільби стояла неперевершеною у свою добу.\n\nТан бойова культура вважала Верхову стрільбу своїм символом. Командири на кордоні часто походили зі степових родів. Ґешу Хань, Цибі Хелі, Хейчі Чанджи та інші були лютими воїнами, чиї стріли ніколи не хибили. Навчені Верхової стрільби з дитинства й вправні водночас у верховій їзді та стрільбі з лука, ці генерали перемагали в битвах і захоплювали кожну твердиню. Сформовані степовими традиціями, армії Тан поєднували свою лють зі стратегією Хань, що дозволяло їм розширювати кордони на тисячі лі та боронити кожне пограниччя.\n(Примітка на полі: Щодо луків, ці люди, може, навіть мені не рівня. Зрештою, генералами вони стали лише згодом.)\n\nМистецтво лука й коня було не просто підготовкою до війни; воно було опорою, на якій стояла держава Тан. Міцні рогові луки та гострі стріли пробивали хмари й розколювали камінь; степові генерали та командири Хань трудилися з одним серцем. Гаочан і Кучао підкорялися від самої чутки про їхнє наближення, тоді як тюркські племена та сили Тубо відступали перед ними. Невже золота доба Тан була збудована лише на цивільному управлінні? Майстерність Верхової стрільби та Сила її прикордонної оборони стали справжнім підґрунтям її непохитного престолу.\n\n(Примітка на полі: Луки й коні? Тепер я знаю, що бойові мистецтва — справжня основа! Якби я міг роздобути звістку про тих бійців Дзянху і вивчити їхні таємні мистецтва, кому ще знадобилося б мистецтво стрільби з лука...)

Ручний переклад UA:

Ручного перекладу ще немає — показано машинний.

Тан Верхова стрільба була відома в усіх навколишніх землях. Її техніки виникли не лише в Центральних рівнинах; їх викували з традицій навколишніх народів. Коли імператор-засновник Лі Юань піднявся до влади в Тайюані, на північ від нього жили тюркські племена. Побачивши цінність їхньої Верхової стрільби, він перейняв їхні методи. У Старій книзі Тан записано: "Юань відібрав дві тисячі людей, вправних у верховій їзді та стрільбі з лука, і наказав їм їсти, ночувати та жити точнісінько як тюрки. Щоразу, коли вони зустрічали тюркські сили, вони вичікували нагоду й атакували. Вони здобували перемогу за перемогою, і тюрки почали їх боятися." Так рання кіннота Тан взяла тюркські племена за взірець, перейнявши найкраще з їхніх методів. (Примітка на полі: Варто повчитися.) Тюркська кіннота володіла Верховою стрільбою, наче кігтями й іклами. Вони мчали, мов вітер, не трималися сталого строю, наступали, коли мали перевагу, і відступали, коли перебіг бою змінювався. Воїни Тан осягнули цю суть і поєднали її зі стратегією Центральних рівнин, створивши нове мистецтво, що єднало верхову їзду та стрільбу з луком із виваженим наступом і відступом.\n\n(Примітка на полі: Коли я покличу сто тисяч таких вершників, то хай там як, правитиму не однією горою — ще й змушу тих чиновників тягнути мої чоботи!)\n\nЩодо спорядження, вершники Тан найбільше цінували роговий лук. У Шести кодексах Тан записано: "Роговий лук виготовляють із сухожиль і рогу та використовують у кінноті." Виготовлений із волових сухожиль і волового рогу, цей лук був коротким, тугим і могутнім, даючи вершникам змогу стріляти на повному ходу й уражати віддалені цілі. (Примітка на полі: Волові сухожилля та ріг використовують заради їхньої пружності.) Піхота натомість користувалася довгим луком: його довге тіло й м'якше натягування краще пасували до бою пішки. (Примітка на полі: Луки різняться виготовленням; кожен має свою Силу.) Лучники Тан вдосконалили це ремесло, поєднавши сухожилля й ріг, щоб примножити силу лука, і міць їхньої Верхової стрільби стояла неперевершеною у свою добу.\n\nТан бойова культура вважала Верхову стрільбу своїм символом. Командири на кордоні часто походили зі степових родів. Ґешу Хань, Цибі Хелі, Хейчі Чанджи та інші були лютими воїнами, чиї стріли ніколи не хибили. Навчені Верхової стрільби з дитинства й вправні водночас у верховій їзді та стрільбі з лука, ці генерали перемагали в битвах і захоплювали кожну твердиню. Сформовані степовими традиціями, армії Тан поєднували свою лють зі стратегією Хань, що дозволяло їм розширювати кордони на тисячі лі та боронити кожне пограниччя.\n(Примітка на полі: Щодо луків, ці люди, може, навіть мені не рівня. Зрештою, генералами вони стали лише згодом.)\n\nМистецтво лука й коня було не просто підготовкою до війни; воно було опорою, на якій стояла держава Тан. Міцні рогові луки та гострі стріли пробивали хмари й розколювали камінь; степові генерали та командири Хань трудилися з одним серцем. Гаочан і Кучао підкорялися від самої чутки про їхнє наближення, тоді як тюркські племена та сили Тубо відступали перед ними. Невже золота доба Тан була збудована лише на цивільному управлінні? Майстерність Верхової стрільби та Сила її прикордонної оборони стали справжнім підґрунтям її непохитного престолу.\n\n(Примітка на полі: Луки й коні? Тепер я знаю, що бойові мистецтва — справжня основа! Якби я міг роздобути звістку про тих бійців Дзянху і вивчити їхні таємні мистецтва, кому ще знадобилося б мистецтво стрільби з лука...)

Запропоновані переклади

Завантаження...

Попередній перегляд перекладу

Запропоновані переклади